Дзвоню сьогодні одній дуже відомій в місті людині по виробничим справах. Після першого гудка голос в трубці. « Коротше, мій хазяїн - людина зайнята. Не відволікай його по порожнякам, говори по справі і з повагою. А якщо...» Я не встигла дізнатися, що буде «якщо», бо трубку вже взяв сам господар. Ми швидко обговорили суть питання і розпрощалися. Якщо чесно, залишилося не дуже приємне враження від такої заміни гудків на «прикол». Своєрідне почуття гумору у людини у віці, та ще й з таким становищем у суспільстві.
Мені дуже імпонують люди з вродженим здоровим почуттям гумору. З ними легко і цікаво. Спілкування з ними, як бальзам на душу, адже вони знімають напругу і втому всього лише одним вдало підібраним жартом. Причому всі жарти народжуються експромтом. У них завжди є в запасі свіжі анекдоти, вони можуть переказати навіть саму нудну телепередачу так, що будеш сміятися до сліз.
Хто ж з нас у дитинстві не любив різні страшилки і байки, небилиці і повір'я, які неодмінно збуваються. Ми свято вірили в почуте, і з палаючими очима і тремтячим голосом переказували їх, передаючи з уст в уста.
