MySQL Error!
------------------------

The Error returned was:
Too many words in a FTS phrase or proximity search

Error Number:
191

SELECT id, title, date, category, alt_name, flag FROM dle_post WHERE MATCH (title, short_story, full_story, xfields) AGAINST ('Чотири причини, чому Путін не вторгається в Україну Ось вже два місяці Україна живе в очікуванні великої війни з Росією. Разом з іншим цивілізованим світом перелякано розглядає відео і фото російських військ на своїх східних кордонах і ворожить, коли ж Путін нанесе вирішальний удар. Ми проаналізували, що стримує президента Росії.Згадайте, скільки разів Україні обіцяли вторгнення ось-ось, буквально днями. Наприклад, 27 березня Євген Марчук заявив, що \"в найближчі два дні Україна буде переживати найбільш критичний момент своєї історії за всі роки незалежності\". Мовляв, на кордоні з Росією можлива велика військова провокація, ну а потім - вторгнення. По закінченню тих двох днів виявилося, що момент був не такий вже і критичний. Приблизно тоді ж відомий російський військовий експерт Павло Фельгенгауер заявив, що ключовою датою є 1-е квітня. Мовляв, з цього дня в Росії починаються новий призов в армію і демобілізація старослуживих. Після демобілізації звичайні війська Росії, за словами Фельгенгауера, відновлять боєготовність лише до серпня-вересня. Що ж, ми і весь квітень пережили без вторгнення, а не тільки перше число. І це два з десяти несправджених прогнозів війни, які були зроблені в березні-квітні.ДЕНЬ ПЕРЕМОГИТравень, звичайно, особливо небезпечний для нас, з точки зору міфу про війну, який домінує в Росії. 9 травня створює специфічну ситуацію - максимальну мобілізацію культури російського мілітаризму. Грунтуючись на образній силі цього свята, Путін, можливо, і зважиться віддати наказ про наступ. Та й не дарма ж витрачено стільки сил і коштів на поширення серед росіян істерії з приводу того, що у нас тут, в Україні, нібито всюди фашисти, - треба ж колись цим скористатися. Мовляв, перемогли фашистів одного разу, переможемо і другий. У цьому сценарії російського вторгнення відразу після 9 травня військова логіка теж є: кілька місяців проводили інформаційну підготовку, коли образ ворога доносився буквально до кожного росіянина, і диверсії в українському тилу, за рахунок яких нам тепер буде складніше організувати оборону, потім дочекалися зручного ідеологічного моменту для атаки, тобто 9 травня, ну і, власне, створили привід до війни.Мітинг проросійських активістів у Донецьку, 1 травня 2014 року.Приводом для вторгнення може стати загострення ситуації після \"референдуму\" розкольників 11 травня в Луганській і Донецькій областях. Нагадаю, в цей день сепаратисти мають намір утвердити незалежність своєї \"Донецької народної республіки\". Мовляв, якусь процедуру голосування зобразять, потім оголосять, що народ проявив масовий \" одобрямс\", як у Криму, потім український уряд відреагує на це силою, ну і Росія введе війська на нашу територію, назвавши операцію миротворчою.Отже, сценарій війни після 9 травня виглядає правдоподібно. Але цей сценарій - все ж таки не більш правдоподібний, ніж інші сценарії, які озвучувалися раніше. І ось один лише той факт, що цей сценарій травневої війни, який обговорюється сьогодні, - вже далеко не перший, що обговорювалися й інші варіанти російського вторгнення, причому обговорювалися на найвищому рівні, - служить гарним свідченням: ціна війни все-таки утримує Путіна від загальновійськового походу у Східну Україну, все-таки змушує Путіна сумніватися. Може бути, саме ціна війни і остаточно зупинить - змусить вибрати мир, а не війну.РАХУНКИ ЗА ВІЙНУВсі офіційні представники Росії, включаючи і главу держави, реагують з іронією на західні санкції за окупацію Криму і жорстокість конфлікту в Східній Україні, відповідальність за яку несе Росія. І це не просто спроба зобразити \" хорошу міну при поганій грі - санкції дійсно поки не серйозно вдарили по Росії, а для тих людей, які потрапили під їх дію, такі санкції не критичні - зараз. От якби проти оточення Путіна подібні санкції були застосовані до початку нульових років - тобто якраз тоді, коли ця публіка тільки готувалася зробити свої мільярдні статки, - Тимченко, Ротенберг та інші вважали б санкційний удар по собі надзвичайно болючим. Зараз же оточення Путіна вже не ставить перед собою завдання збагатитися, а позбавити їх багатства Захід все одно не здатний. Оточення Путіна - це люди, які вважають себе такими, що самі себе створили, все в житті досягли, та й, до того ж, вони майже всі на схилі років - якраз коли вже думають не про те, чого б ще придбати побільше, а про те, на якій хвилі підходити до завершення своєї долі. І саме в цьому контексті варто оцінювати рахунки, що Путін буде змушений оплатити, розпочавши війну в Східній Україні.Бізнесмен Аркадій Ротенберг і Володимир Путін займалися в секції дзюдо і були спаринг-партнерами.Перший рахунок - матеріально-технічний. Що таке окупація Криму? Це блокування кількох автодоріг, однієї залізниці та створення на півострові достатньої військової загрози для того, щоб український уряд просто злякався перспективи війни за зразком російсько-грузинської 2008 року і не зважився віддати наказ своїм військам стріляти по загарбникам. Загалом, кримський рахунок для Путіна виявився незначним.Зовсім інакше буде виглядати матеріально-технічний рахунок за окупацію кількох областей Східної України. Наприклад, якщо вторгнення завершиться успішно для Росії, то їй доведеться заплатити за облаштування та охорону кордону з рештою частиною України. Крим від України відокремлює вузький перешийок, а Луганська і Донецька області - це кілометри нової кордону, яку росіянам доведеться ще й цілодобово день у день захищати, тому що в Україні завжди знайдуться сили, які не визнають відділення цих областей. Та й, до того ж, на окупованій території росіянам доведеться створювати нові військові бази, розвивати мережу доріг, щоб забезпечити швидке пересування військ у разі нової війни. Додайте до цього ще і витрати на, власну, військову кампанію. Яку, до речі, Росія несе вже два місяці, так як війська на наших кордонах знаходяться з початку березня.Чи будуть росіяни терпіти Путіна, якщо він стане президентом спаду, а не зростання? Навіть майстри телевізійного обману не дали б йому гарантію.Не менш складною ситуація для Росії буде і в тому випадку, якщо окуповані області України Путін вирішить залишити у вигляді квазінезалежної держави за зразком Придністров\'я. Навіть якщо межі \"Донецької народної республіки\" будуть охороняти від України місцеві сили, то де-факто ці прикордонники все одно опиняться на утриманні у Росії. Як, до речі, і міліція, і прокуратура, і суди на відірваній від території України. На цій території Путіну доведеться забезпечити все - від газу до пенсій, адже власні кошти до існування \"Донецької народної республіки\" новий статус не подарує. Це регіони, критично залежні від дотацій з центру і від експортних потоків, які, як можна припустити, український уряд перекриє.ПРЕЗИДЕНТ ЗРОСТАННЯОтже, необхідність заплатити за матеріально-технічного рахунку зумовить появу в руках у Путіна політико-іміджевого рахунку за війну. Дати гроші на війну і зміст окупованих територій - значить, витягти додаткові кошти з економіки і скоротити інші бюджетні витрати. Що разом з впливом західних санкцій неминуче призведе до зміни політичної ролі Путіна в Росії. Йому доведеться пристосовуватися до свого нового лідерства - до ролі президента спаду, ролі для нього не властивої.Образ Путіна, який росіян вчили любити з 2000 року, - це президент зростання. Зростання нафтогазових доходів, зростання соціальних витрат, зростання міжнародного значення Росії і зростання передбачуваності життя в Росії. Мовляв, катастроф і потрясінь при Путіні не буде. Порівняно з епохою Єльцина, коли життя було бідним і кожен день загрожував повернути до якої-небудь катастрофи, епоха Путіна стала часом спокою для більшості росіян і обґрунтованою надії на збільшення зарплати, пенсії, допомоги, дотації і так далі. Навіть криза 2008-2009 років не змінила цю роль Путіна - він прийшов на третій термін у 2012-му теж як президент зростання.Володимир Путін, заступаючи на третій президентський термін, заплакав перед своїми прихильниками, які зібралися на Манежній площі, 4 березня 2012 рокуОднак навіть без витрат на війну з Україною, навіть без впливу міжнародних санкцій - вже введених і, головне, тих, які тільки будуть введені, якщо Росія дійсно вторгнеться в східну Україну, - економічний спад в Росії намічався ще в 2013 році. Бюджетні витрати тоді вже урізалися. Урядові чиновники тоді вже публічно повідомляли про те, що росіянам доведеться затягувати паски. Так, наприклад, ще в вересні 2013-го міністр фінансів Росії Антон Силуанов запропонував \"бюджетний маневр\", а саме: скорочення витрат всіх міністерств і відомств на 5%. У часи Чубайса в уряді таку операцію називали секвестром бюджету. І хоча уряд Медведєва вирішив уникнути страшного слова \"секвестр\", щоб не виникли непотрібні уряду порівняння з епохою 1990-х, суть не змінилася. Тоді, у 2013-му, російські економісти говорили, що ризик недобору доходів у федеральний бюджет становить 500-600 мільярдів рублів, а по всій бюджетній системі - майже трильйон рублів. Ці ризики, як повідомлялося, перекладалися і на 2014-2015 роки. Ще раз: фінансову ситуацію в Росії тоді планували без урахування змісту Криму, війни і окупації східної України і західних санкцій, і ця фінансова ситуація вже тоді представлялася російському уряду незавидною.Хороший Путін президент, якщо він президент спаду, а не зростання? Напевно, навіть майстри телевізійного обману росіян не змогли б дати Путіну гарантію, що і при такій зміні політичної ролі його будуть як і раніше любити або хоча б просто терпіти.МІЖНАРОДНА НІКЧЕМААле головний рахунок, найбільш неприємний для Путіна, виставлять йому в разі війни провідні держави планети. Ключові зовнішньополітичні амбіції Росії, яка завжди брала участь у світових справах на рівних з іншими європейськими державами і Америкою. Якщо Росія все-таки піде війною на Україну, до неї у світі більше ніколи не будуть ставитися з колишньою повагою і увагою, більше ніколи не будуть вважати респектабельною державою.Ну просто не може такого бути, щоб глава ядерної держави, найбільшої держави планети брехав, коли його запитують, а чи не його це війська раптом з\'явилися на території сусідньої держави, як Путін брехав про \"зелених чоловічків\" в Криму, називаючи їх силами самооборони. Не може такого бути, щоб міністр закордонних справ респектабельної держави у своїй роботі використовував приблизно ті ж слова і вирази, які зазвичай використовують дипломати з КНДР, та ще й по відношенню до західних країн і їх партнерів. Не може такого бути, щоб Росія дотримувалася тільки ті свої зобов\'язання і тільки в таких обсягах, які їй вигідні в цю хвилину, як ніби Росія - це якийсь визначний, привілейований гравець на міжнародній арені.Росія відчула на собі міжнародну ізоляцію. Церемонію відкриття зимової Олімпіади в Сочі 7 лютого 2014 року проігнорували багато лідерів західних держав, включаючи Барака ОбамуПутіну, без сумнівів, дуже приємно було очолювати Росію, чия значущість у міжнародних справах постійно зростала. Коли ж Росія буде сприйматися у світі як найбільша міжнародна проблема і одночасно як найбільше політичне та етичне нікчемне - Путіну вже не позаздриш. І це ще м\'яко сказано. Уявіть собі Росію, яка, як нувориш із заплямованою репутацією, буде змушена дорого платити за кожну зустріч свого лідера з ким-небудь з респектабельних сильних світу цього. Так от, це не можна буде компенсувати словами \"зате Крим наш\" або \"зате тепер Донецьк без фашистів\".***Вирішуючи, воювати або не воювати з Україною, Путін заодно вирішує, на якій хвилі закінчувати своє правління в Росії. Навряд чи його задовольнять витрати, тільки проблеми і тільки приниження на міжнародній арені, крім яких він нічого не отримає в результаті захоплення наших східних областей. Правитель, який витрачає на репресивний апарат і армію більше, ніж на свою електоральну базу і амбітні проекти; правитель, який закінчить третій президентський термін на тлі економічного спаду і помітного погіршення умов життя більшості громадян; правитель, який буде змушений лише виправдовуватися в \"міжнародних коридорах\", - це все вкрай неприємне життя для політика на сьомому десятку років. Ось чому Путін так і не приймає остаточне рішення про удар на сході України, хоча, як видно за станом військ на російській території поблизу українського кордону, підготовка до удару завершилася ще в березні.Станом на 1 травня 2014 року біля кордонів України знаходиться 38 тисяч російських військових, ще 22 тисячі - в КримуГоловне, якими б зручними здавалися умови для атаки в травні, ціна війни зараз - не менше ціни війни в березні або квітні. Тоді Путін не віддав наказ про вторгнення. Можливо, і зараз вирішить, що війна для нього занадто дороге задоволення?') AND id != 363 AND approve='1' AND date < '2024-11-23 19:29:26' LIMIT 5