Як багато різних «чому» Бог залишив на цьому світі.
Чому нам надокучає дитинство, і ми поспішаємо подорослішати, а потім, ставши дорослими, знову мріємо стати дітьми? Ми поспішаємо наблизити той час, коли станемо самостійними, коли не будемо залежати від батьків. Нам здається, що бути дорослими - це так чудово і прекрасно. І, лише вступивши у самостійне життя, розуміємо, що даремно ми так рвалися з тієї пори, безхмарної, безтурботної і щасливої. Так продовжується з покоління в покоління, і роки не владні що-небудь змінити в цьому замкнутому колі.
