Людина

Історія апартеїду - чорні сторінки в історії Південної Африки. ПАР - єдина держава, в якій у другій половині двадцятого століття був узаконений расизм.

Апартеїд (на африкаанс apartheid - поділ) - політика обмеження в правах небілого населення Південної Африки, що проводилась в ПАР до 1994 року.





Обмеження прав чорних практикувалося у ПАР з часів появи там європейців. Саме слово "апартеїд" в сенсі "расова сегрегація" було вперше використано ще в 1917 році Яном Сметсом, що став згодом прем'єр-міністром Південно-Африканського Союзу. У 1948 році Національна партія, що представляє в першу чергу інтереси африканерів, використала ідею апартеїду як програмну і перемогла на виборах (чорні південноафриканці права голосу не мали вже тоді).

Всі жителі Південної Африки були розділені по расовій приналежності на білих, кольорових, чорних і індійців (азіатів). Для різних груп були встановлені різні права, природно найбільше їх було у білих. Було запроваджено роздільне навчання і медична допомога, розділений транспорт, громадські та розважальні установи, церкви, заборонені змішані шлюби. Навіть лавочки і пляжі були "тільки для білих" і "для інших".

Цікаво, що іммігранти з Японії, Тайваню і Південної Кореї, з якими ПАР підтримувала дипломатичні відносини і активно співпрацювала в економіці, хоча за фактом і не належали до білої раси, але вважалися почесними білими і мали ті ж права, що і біле населення.

Розвитком політики апартеїду стало створення бантустанов (Bantoestan на африкаанс) - територій компактного проживання корінних південноафриканців, по суті - резервацій. Уряд Південної Африки створило десять бантустанов на території ПАР і ще десять - в Південно-Західній Африці (Намібії), яка перебувала під управлінням ПАР. Було оголошено про незалежність цих псевдогосударств. Фактично ж, бантустани були повністю залежні від ПАР, їх незалежність не була визнана жодною державою світу.





Чорне населення Південної Африки насильно переселяли в бантустани. Політики ПАР відкрито заявляли, що кінцевою метою створення бантустанов є положення, при якому ні один чоловік з чорним кольором шкіри не буде громадянином ПАР і, відповідно, не буде мати ніяких прав у цій країні.

Люди в бантустанах жили в злиднях, хоча і краще, ніж в інших африканських країнах. Чи не єдиним джерелом доходу бантустанов, крім прямих фінансових вливань від уряду ПАР, став розвиток на їх території грального бізнесу, забороненого в ПАР. Так, наприклад, у світі відомий "африканський Лас-Вегас" - Сан-Сіті (Sun City), побудований в сімдесятих в бантустані Бопутатсвана.

Після кінця режиму апартеїду в Південній Африці бантустани знову стали частиною ПАР.

Політика апартеїду викликала різку критику ПАР світовим співтовариством. Це рідкісний випадок, коли у часи холодної війни думки СРСР і західних держав практично збігалися. Апартеїд був офіційно засуджений ООН, визнаний міжнародними угодами одним із злочинів проти людства.

Через осуд і не сприйняття апартеїду країнами - членами Британської Співдружності, в 1961 році Південна Африка виходить їх Співдружності і стає незалежною Південно-Африканською республікою. У 1994 році, після ліквідації апартеїду, членство ПАР у Співдружності було відновлено.

Апартеїд викликав потужний спротив і в самій Південній Африці. Ряд організацій, у першу чергу Африканський національний конгрес (African National Congress), організовували численні акції протесту. Найбільш гучний резонанс у світі викликало повстання в Соуето.

16 червня 1976 року учні середніх шкіл та студенти в Соуето, передмісті Йоганнесбурга, вийшли на вулиці на знак протесту проти примусового навчання мовою африкаанс. Протест був мирним, але поліція відкрила вогонь по демонстрантах. У місті розгорілося повстання, для придушення якого влада ПАР ввели в Соуето війська. Згідно з офіційними даними, було вбито 23 людини, але інформаційні агенції повідомляли, що загинуло більше п'ятисот чоловік і тисячі людей були поранені.





Фотографія, яку ви бачите, зроблено південноафриканським фотографом Sam Nzima. На ній зображені Mbuyisa Makhubo, несучий смертельно пораненого дванадцятирічного Hector Pieterson, і сімнадцятирічна сестра Гектора Antoinette, що йде поруч. Ця фотографія облетіла весь світ і стала символом боротьби з апартеїдом.

В пам'ять про події в Соуето 16 червня тепер святкується в ПАР як День молоді.

До початку дев'яностих років правлячим силам ПАР стало ясно, що зберігати і далі існуючу систему апартеїду вже неможливо. Були звільнені політв'язні, амністовані дисиденти. Уряд почав діалог з опозицією. Його результатом стало проведення в 1994 році загальних виборів, на яких переміг Африканський національний конгрес. Епоха апартеїду закінчилася.