Людина

Війська 4-го Українського фронту та 38-а армія 1-го Українського фронту після підготовчих заходів відповідно 9 та 8 вересня 1944 р. відновили активні наступальні дії, які у сучасній літературі прийнято називати Східно-Карпатською стратегічною наступальною операцією (8.09–28.10.44), що складалася з Карпатсько-Дуклінської та Карпатсько-Ужгородської фронтових наступальних операцій, у результаті яких радянські війська здолали Головний Карпатський хребет та оволоділи Закарпатською Україною.
На думку автора, така постановка питання не відповідає дійсному перебігу подій та служить міфологізованим «історичним стандартам» Другої світової війни. Звільнення Закарпаття безпосередньо пов’язане з діями 2-го Українського фронту на дебреценському напрямі та 4-го Українського фронту — на ужгородському, які відбувалися за єдиним планом Ставки ВГК у рамках стратегічного наступу радянських військ на південно-західному напрямі (Дебреценсько-Ужгородська операція), який розпочався у жовтні 1944 р. Слід підкреслити, що у зв’язку зі складною обстановкою завдання фронтів постійно змінювалися й уточнювалися Ставкою.
Завдання 4-му Українському фронту на оволодіння Закарпаттям були визначені директивою Ставки № 204670 ще 3.09.1944 р. Наступ розпочався 8 вересня, проте до середини жовтня подолати Карпатські перевали з’єднання фронту так і не змогли. На рубежі Головного Карпатського хребта противник збудував ешелоновану та добре обладнану в інженерному плані систему оборони, яка складалася з понад 300 довготривалих залізобетонних споруд та інженерних загороджень. Тільки 8 жовтня вдалося вибити німецькі війська з останнього населеного пункту в межах УРСР станом на 22 червня 1941 р. — станції Лавочне Дрогобицької області.
За задумом Ставки, що сформувався на кінець вересня, головна роль в операції відводилася 2-му Українському фронту, угруповання якого мало завдати удар з Орадеа-Маре в напрямі на Дебрецен — Ньїредьхаза — Чоп із метою оточити та знищити у взаємодії з 4-м Українським фронтом трансільванське угруповання противника. На підготовку операції були спрямовані значні резерви Ставки, запаси військ обох фронтів доведені до 3,5 боєкомплектів, 7 заправок пально-мастильних матеріалів, 29 добових пайків продовольства. Масовані нальоти в інтересах фронтів здійснювала авіація далекої дії.
Операція розпочалася 6 жовтня. За дві доби рухомі з’єднання 2-го Українського фронту вийшли на підступи до Дебрецена, створивши реальну загрозу оточення німецьких військ у Трансільванії. За цих умов командування вермахту було змушене розпочати (з 9 жовтня) відведення військ перед правим крилом 2-го Українського фронту, а з 15 жовтня — із Закарпаття. Того ж дня відновили наступ і почали переслідування противника з’єднання 4-го Українського фронту. 16 жовтня радянські війська оволоділи містом Раховом, 24 жовтня — Хустом і Свалявою, 26 жовтня — Мукачевим, а 27 жовтня — Ужгородом. 28 жовтня 1944 р. територія України у сучасних кордонах була повністю очищена від гітлерівських військ.