Людина

Як зробити союзниками громадян країни, яка ввела свої окупаційні підрозділи на нашу територію? Кремль, гроші, Путін, Крим, Кавказ - опорні пункти контрпропаганди, якими треба вміти користуватися.



Кремль згодував своїй пропагандистській машині мільярди доларів. Ми звикли вважати її обличчям Дмитра Кисельова, проте він всього лише один з гвинтиків - дуже талановитий, і тому помітний - тієї великої медійної системи, яку збудував Володимир Путін за роки свого правління.

Обличчям цієї машини є зовсім не якийсь конкретний телепропагандист, а будь-хто з обивателів, який фізично переживає і щиро транслює далі, іншим обивателям всі ті мислеформи, які проплатив Кремль. Це люди, чиї серця дійсно стискаються, коли вони чують слово "Росія" в якому-небудь наївно-патріотичному контексті. Це люди, які бачать, наприклад, військовий парад на Червоній площі в Москві і відчувають свою буквально фізичну причетність до зображуваної величі. Без їх підтримки, без віри в пропаганду ця кремлівська машина зламається.

ПРАВИЛО №1 КРЕМЛЬ - ЦЕ НЕ РОСІЯ

Потрібно якомога рідше вживати слова "Росія" і "російська" в контексті протистояння. Наприклад, ми можемо говорити, що хочемо дружити з Росією, але якщо нам потрібно сказати про нашу боротьбу, то ми повинні говорити про боротьбу проти Кремля, а не проти Росії.

Ніщо в цьому світі вже не зможе перебити святість слова "Росія" для тих, хто асоціює себе з цією країною, хто вважає себе в першу чергу росіянином, а вже в другу - людиною. Це може дивно звучати, однак ми говоримо про людей, для яких цінність Росії вище, ніж загальнолюдські цінності, для яких Вітчизна важливіше, ніж людство.

Так що агресія проти нас не російська, а кремлівська. Кремль, а не Росія підтримує Януковича і вірить, що Янукович все ще президент України. Ми повинні в своїй риториці розуміти, що Кремль і Росія - це не одне і те ж. Хочу підкреслити: не важливо, що ми думаємо про це насправді. Ми повинні говорити так, як нам вигідно, аби перемогти в інформаційній війні.

ПРАВИЛО №2 НЕ ГАРМАТИ, А ГАМАНЕЦЬ

Ми маємо справу з людьми, які глухі до почуттів інших людей, однак дуже чутливі до стану свого гаманця. Тому протистояння з Кремлем слід переводити з контексту військового зіткнення в контекст зіткнення економічного всіх росіян з усім світом. Наша мета при цьому - говорити не про жертви, не про те, які військові втрати можуть понести росіяни в боротьбі, припустимо, через Крим, а про те, що ця боротьба стане найдорожчим проектом в житті нинішнього покоління росіян.

У нас є безліч аргументів. Президент США вже вимовив слова "економічна ізоляція", коли описував, що загрожує Росії в разі продовження агресії проти України. Не варто пояснювати, що ця загроза означає для інвесторів.

Крім того, сьогоднішню Росію вже порівнюють зі вчорашнім Іраном, який збирався розвивати свою ядерну програму і погрожував нею сусідам. Нинішня іранська влада відмовилася від ядерної програми в обмін на послаблення серйозних економічних санкцій. Так от, на Заході говорять про такі ж санкції проти Росії. Що для російських господарів бізнесу означають навіть ці розмови про гіпотетичних санкції? Взяти гроші і швидше втекти.

Тому будь-яка розмова про наслідки кримської авантюри повинна зводитись у першу чергу до того, що за неї кожен росіянин заплатить - і дуже дорого! - своїм власним достатком. Вторгнення сплачено грошима, які могли б піти на підвищення пенсій, на освіту, на медицину, на субсидії і так далі.

ПРАВИЛО №3 ЦАРЯ ОБДУРИЛИ

Найскладнішою проблемою в цій інформаційній війні є особисто Путін. Його росіяни все ще підтримують. Він гарантує мільйонам росіян певний життєвий рівень і деяку передбачуваність - що пенсії будуть платити, мономіста не кинуть, кому треба, дадуть по зубах і так далі. При цьому абсолютно ясно, що всі ключові рішення в Росії приймає особисто сам Путін. Як ми можемо звинувачувати Путіна в агресії, при цьому не порушивши симпатію до нього?

Ще раз: звичайно, ми розуміємо, що саме він і є ініціатор агресії, однак нам треба перетягнути на нашу сторону якомога більше росіян, багато з яких досі довіряють Путіну. Ось, наприклад, дозвіл Ради Федерації на введення військ в Україну було засноване на брехні про загибель громадян Росії в Криму. Чому б не говорити, що і Путіна, напевно, обдурили?

ПРАВИЛО №4 КАВКАЗ - ТАБУ

Тему Кавказу потрібно закрити. Кавказ для російського обивателя - це головна больова точка, це джерело постійного страху. Ми можемо як завгодно ставитися до того, що відбувається в кавказьких республіках Росії, але якщо нашу боротьбу російські обивателі будуть прирівнювати до тієї боротьби, яку ведуть у себе кавказці, то Кремлю вони дозволять зробити в Україні все, що завгодно.

ПРАВИЛО №5 В УСЬОМУ ВИНЕН ЯНУКОВИЧ

Ми любимо Крим. Ще більше ми любимо інші наші південні і східні регіони. У нас до них немає ніяких претензій. Ми взагалі врятували їх від Януковича, який міг би осісти там і пограбувати їх ще раз, щоб побудувати собі за їх рахунок нове Межигір'я.

Ніяких розмов, що хтось вимкне Криму воду. Що електрика в Крим поставляється з України. Що хтось там десь там - "совок". Що в Одесі чи в Донецьку є якась п'ята колона, яку треба терміново притиснути або взагалі щось з нею робити.

Ми зобов'язані виходити з того, і завжди підкреслювати, що Янукович і Сім'я грабували всю Україну - всі регіони, всі міста, всіх жителів. Янукович кинув за ґрати Юлію Тимошенко, яку підтримують у Львові, і Ігоря Маркова, якого підтримують в Одесі. Янукович довів до злиднів і Київ, і Сімферополь, він однаково проміняв на страусів та жителів Донецька, і жителів Житомира. Янукович однаково в труні бачив і Черкаси, і Запоріжжя, а ми однаково любимо всі міста.

Чим більше ми будемо фокусувати увагу росіян і співчуваючих кремлівської боротьби громадян України на фігурі Януковича, тим дивніше їм всім буде здаватися позиція Кремля, яка полягає в тому, що Янукович - президент України.


Дмитро Литвин