Людина

- Не здивую, якщо скажу, що не можу ні про що думати, крім ситуації в країні, - каже Іван Ярославович. - Людство ще не придумало слова, щоб охарактеризувати мою реакцію на дії російської влади. Є такі слова, як «любов», «співчуття», «жалість», а є слово «ненависть», і не треба його боятися, тому що патріотизм - це ненависть до ворогів.

Саме ненависть, мабуть, ближче всього до почуттів, що відчуваю. Звичайно, я не хотів би ототожнювати всю Росію і цього карлика з наполеонівськими амбіціями, тому що Росію знаю, я там знімався і жив по місяцю, по три, по півроку, там чудові привітні люди. Але як пояснити те, що близько 80 відсотків населення за вторгнення в Україну і приєднання Криму? Невже їм не видно, що всі ці кісельови - не журналісти, а покидьки без честі і совісті? Я таких називаю шматками м'яса на двох ногах, бо нічого людського в них немає, хто їх навчав, цікаво, хто видавав дипломи, хто їх на світло справив, врешті-решт?

Брешуть, безсовісно, підло і своєму народові, і всьому світові про якісь фашистів, які нібито бігають по Києву. Я ще 10 років тому з екрану чув: «Якщо приїдете до Львова і будете говорити по-російськи, вас можуть розстріляти».

Та навіщо далеко ходити - рік тому в одній нашій газеті я прочитав інтерв'ю з таким персонажем, як Познер: з того часу називаю його Повзнером, від українського слова «повзти». Журналіст запитав: «Що для вас українці?» - і у відповідь: «Ніколи серед них не жив, тільки знаю, що в сталінських таборах їх було багато серед наглядачів».

Дивно, що він про російських надзирателів забув, про власівців і донських козаків, що перейшли на бік німців... Я говорив з лідерами демократичних сил, в тому числі радикально налаштованих, дзвонив на телебачення: як таку людину в країну пускати? Бойкот без варіантів, а якщо вже не здатні на це, то хоча б використовуйте його слова в дебатах з російськими опонентами і проросійськими дебілами! Змовчали. А потім дивлюся - як тільки почався Майдан, він в Києві виступає! І зараз будь-яке видання йому трибуну дає - висловлюватися з приводу російської політики.

От я чекаю, коли вже всі зрадники виговоряться. Тарасик Чорновіл, дрібний син великого батька, дама з Верховної Ради, настільки відома, що прізвище не хочу називати, яка мовить по 40 хвилин про те, що Янукович не зовсім ще був поганий, він тримав країну. Питання тільки, де? І чому вона не пояснить, як же так вийшло, що за наказом Януковича загинуло більше 100 людей на Майдані, що в Будинку профспілок люди заживо згоріли? На кого розраховані ці мови - на їх родичів?



Чому досі не заборонили Партію регіонів і Компартію? Як ті, хто там перебувають, виправдовують злочини і підтримують російське вторгнення, взагалі можуть по землі ходити? Мабуть, час такий, що слова «честь» і «гідність» - порожній звук. Говорю з вами і думаю: «А кому це треба, кого ми переконаємо? Нашу п'яту колону, яка звикла продаватися, зомбованих росіян або психічно хворого товариша Путіна з оточенням начебто клоуна Жириновського?».

Я прийшов в жах, коли розумний, тонкий, професійний ведучий Андрій Пальчевський запросив Жириновського в програму, поговорив, а потім, обернувшись до аудиторії, зробив висновок: «Ось бачите, адекватна людина...».

І коли нещодавно міністр закордонних справ Дещиця зізнався, що випив би з Лавровим або з кимось там ще горілки. Так, є правила дипломатії, але гівна рідкого з ним на брудершафт, а не горілки! Що це за плазування перед ворогом, чому ми переживаємо, як би люди, сюжети нас перед усім світом, не подумали про нас погано? Ми і так, за їх словами, нацисти, фашисти, антисеміти...

Я жодного разу не чув, щоб з трибуни Майдану хтось щось проти євреїв говорив, але я прекрасно пам'ятаю, як до них ставилися в СРСР: п'яту графу, квоту на вступ до вишів, проблеми з працевлаштуванням... Не знаю жодного висловлювання Бандери проти євреїв, хоча в будь-якій осудній газеті можна прочитати, як знищували до війни інтелігенцію - єврейську, українську, прибалтійську, татарську, російську... Навіть Гітлер - немовля в порівнянні зі Сталіним і Леніним!

Але ви подивіться, як тужать деякі за пам'ятників Леніну: хлопців з Майдану їм не шкода, шкода пам'яток. А ви бачили, щоб де-небудь стояв пам'ятник кату, за наказом якого було знищено 100 тисяч священиків Російської православної церкви? Ось, до речі, ще що вражає: так обожнює своїх пузатих московських попів їх біснувата паства, а за Леніним ридає. Який Ілліч, люди, ви ж начебто православні!



Що ж стосується уявних утисків російськомовних, про який відчайдушно брешуть російські чиновники, я лише два приклада наведу. 1967 рік, я на Головпоштамті у Києві відправляю мамі вітальну телеграму - ясна річ, на українській. Дівчинка подивилася на мені і її у віконце викинула: «Можна нормальною мовою написати?».

Я молодий був, гарячий - як дав по тому віконцеві! Вибив скло і пішов. І другий випадок: 97-й рік, аптека біля палацу «Україна», куди я заходив батькові ліки купувати. Там дівчата знали мене як актора і завжди говорили зі мною красиво, такою круглою полтавською мовою. Я заплатив, відійшов, дивлюсь: військовий заходить, здоровий, судячи по погонах полковник авіації. Дівчата щось запитали, а він: «нормальною мовою можна?». Ну, ви мене знаєте, так що уявляєте мою реакцію. Я думав, це в останній раз, а зараз бачу: мабуть, ще доведеться...

В голові не вкладається, як представники російської інтелігенції могли підписатися в підтримку Путіна і тотальної кремлівської брехні, як в цьому списку виявилися мої друзі Слава Говорухін, який зняв колись геніальний фільм «Росія, яку ми втратили», де зовсім інша точка зору заявлена?.. Олексій Булдаков, Олександр Михайлов, якого я вчив співати українські пісні, Володя Бортко, який першу картину - «Канал» - у нас знімав, і я там грав з Іваном Миколайчуком, Толею Матешко... Якщо причина в рабському преклонінні перед Путіним, мені їх шкода. Якщо це громадянська позиція, я їх ненавиджу.

Чи дійде до війни на материковій Україні, до того, власне, за що вони висловилися? На жаль, оптимістичного прогнозу немає. Адже ми не вірили і що Крим захоплять, відмахувалися... А це нелюди, від них можна чого завгодно чекати: навіщо ж стягнули війська до кордонів? У будь-якому випадку потрібно бути готовим захищатися. Особисто я, якщо прийдуть, буду стріляти: зброя, слава Богу, є, і, до речі, легальна.