Людина

Обидві воюючі сторони розраховували, що влітку 1943 р. відбудеться рішучий перелом у війні на їхню користь. І німецьке, і радянське вище військове командування напрямком зосередження основних зусиль визначали південну ділянку фронту. За задумом Ставки, радянські війська, що діяли на південно-західному напрямі (Центральний, Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти), повинні були у ході оборонної битви виснажити противника (силами Центрального і Воронезького фронтів, які займали Курський виступ), а потім із переходом у контрнаступ і загальний наступ розгромити одне з найбільш сильних угруповань німців, що утримувало важливі економічні райони — Лівобережну Україну і Донбас.

На цьому визначальному напрямі Ставка ВГК зосередила великі стратегічні резерви, об’єднані у Степовий фронт (командуючий генерал-полковник І. Конєв). До його складу входило 5 загальновійськових, 1 танкова й 1 повітряна армії (4-а і 5-а гвардійські, 27-а, 47-а і 53-а армії, 5-а гвардійська танкова і 5-а повітряна армії), а також 2 танкових, 1 механізований і 3 кавалерійських корпуси. За своїм бойовим і чисельним складом цей фронт був найбільш могутнім стратегічним резервом Ставки, який створювався в роки війни. Розташовуючись за Центральним і Воронезьким фронтами, Степовий мав завдання відбити можливі прориви великих угруповань противника у східному напрямі, а також бути готовим до активних дій за наказом Ставки.