Людина

Зрада - це зрада, це біль, це надламані долі, зруйновані сім'ї та розбиті надії. Але, так було споконвіку, так є і так буде, тому що по-іншому просто не може бути. Не буває абсолютної вірності і відданості.

Хіба що у релігійних фанатиків, які з молоком матері, вбирають в себе всі підвалини і канони, і вже з дитинства залишаються вірними своїй вірі. Але це швидше виняток, ніж правило.

А змінюють все і завжди. Тільки не поспішайте обурюватися і вигукувати гнівні тиради на мою адресу, намагаючись обілити себе і довести свою непричетність до цього брудного заняття. Не варто мислити настільки вузько, щоб вважати зрадою лише фізичну близькість, що відбувається між двома людьми. Мабуть, це самий широко відомий стереотип зради, але не найпоширеніший фактично. Прочитайте текст до кінця, і ви напевно впізнаєте себе хоча б в одному з варіантів.

У дитинстві всі ми мріємо про те, ким ми станемо, коли виростемо. Ми будуємо плани і свято віримо в те, що вони обов'язково здійсняться, варто лише подорослішати. Але, по мірі становлення нашої особистості, ми віддаємо свої дитячі мрії, ми змінюємо їх. Але при цьому зовсім не вважаємо цей факт зрадою.

Ми змінюємо своїм смакам та звичкам, часом під впливом зовнішніх факторів і обставин, від нас незалежні. Часом підкоряючись своїм внутрішнім імпульсам. Але яка б не була причина - факт зради присутній. Ми змінюємо самі собі і знову ж не вважаємо це зрадою. Просто так вийшло.

Скільки безпритульних дітей в наш час! Страшно уявити, що навіть в роки війни їх кількість була в рази менше. Їх зрадили батьки. По суті, вони зрадили їм з алкоголем, наркотиками і розгульним життям, воліючи їх своєму чаду.

А скільки бродячих собак ходить по вулицях міст. Це теж жертви зради. Їх зрадили господарі, вибравши собі більш спокійне життя без зайвих турбот і клопотів.

Все це, так би мовити, нестандартні способи зради. Такі, які і вважати такими не прийнято. Але, на мій погляд, факт залишається фактом, і як це не назви, яких слів не підбери для всього вище описаного, суть залишається тією ж.

Ну і, якщо хочете, ще один варіант зради - моральна. Коли людина марить у своїх мріях про предмет свого жадання, не маючи можливості за якимись причинами здійснити свої мрії. Тільки уявіть, як це, лежати в ліжку зі своїм чоловіком, який представляє поруч з собою зовсім не вас, а, приміром, Анджеліну Джолі, сусідку по сходовій клітці або продавщицю з сусіднього магазину (потрібне підставте самі). Хіба це не зрада? Ще й яка, можливо, навіть страшніша, ніж фізична.

Про неї писати мені не хочеться, тому як ця тема настільки побита, що бути оригінальною дуже складно, а повторюватися не хочеться. Втім, вистачить, напевно, писати все в загальному плані, пора переходити до конкретних прикладів. Про кого ж я можу написати, як не про себе кохану. Так, я теж зраджувала. І не раз. Я не ангел, далеко не ангел, і зовсім не претендую на це звання.

Я зрадила свою дитячу мрію, адже я хотіла жити в Києві і працювати вчителем початкових класів. У підсумку, живу в забитому місті, маючи за плечима вищу економічну освіту, працюю менеджером у фірмі. Я зрадила своїм переконанням, коли говорила всім (і дійсно так вважала), що я патріот свого маленького села, своєї малої батьківщини, і до кінця своїх днів залишуся жити там. А що насправді? Я поїхала звідти, покинула його, тому, що так склалися обставини. При цьому я анітрохи не шкодую про це. Про моральні і фізичні зради скажу коротко: було, і мені не шкода. Все, що робилося, виявилося на краще. Час і життя все розставили по своїх місцях, в результаті чого і у мене і у мого колишнього чоловіка почалося нове життя. Не буду говорити за нього, але моє відродження стало дуже навіть вдалим. Це новий світ, в якому немає місця зрад, в якому б то не було вигляді. Це зовсім інший рівень відносин, зовсім інші життєві пріоритети і цінності.