The Guardian: Кримська криза викликана лицемірством Заходу
"Дипломатичні заяви відомі своєю нещирістю і подвійними стандартами. Але західна критика російського вторгнення в Крим досягла нових висот самопародії", - пише Шеймес Мілн в матеріалі для The Guardian.
Західні держави також зіграли ключову роль у створенні кризи в Україні, переконаний автор статті.
"США і європейські країни відкрито підтримували акцію протесту, щоб повалити корумпованого, але законно обраного Віктора Януковича і його уряд, які були викликані розбіжностями з приводу безкомпромісного договору з ЄС, що виключає економічну асоціацію з Росією", - пояснює він.
За словами автора, участь фашистів у демонстраціях перебільшено російською пропагандою, однак реальність викликає достатнє занепокоєння, не вимагаючи гіпербол.
Праворадикальна партія "Свобода", засуджена Європарламентом за "расистські та антисемітські погляди", отримала п'ять міністерських посад в новому уряді. Лідер ще більш екстремістського "Правого сектора", додає колумніст, тепер є заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України (автор помиляється: Ярош не отримав посад у владних структурах України).
У більш тривалій перспективі криза в Україні - це продукт розпаду Радянського Союзу, переконаний Мілн.
США і їх союзники з тих пір невпинно розширювали НАТО аж до російських кордонів. "Угода про асоціацію з ЄС, яку спровокувала українська криза, також включало статті про інтеграцію України в оборонну систему ЄС", - нагадує автор статті.
На цьому тлі чи варто дивуватися, що Москва прийняла заходи, щоб запобігти рішучому відходу Києва в Західний Табір, особливо враховуючи те, що єдина велика військово-морська база Росії до незамерзаючих водах розташована в Криму, пише журналіст.
"Очевидно, що виправдання Путіним вторгнення - "гуманітарний" захист російських і звернення поваленого президента - ненадійні з юридичної та політичної точок зору... Консервативний націоналізм Путіна або його олігархічний режим також не користуються широкою міжнародною підтримкою", - вважає Мілн.
Тим не менш, роль Росії хоч якоїсь противаги односторонньої влади Заходу, безумовно, користується попитом, додає він.
"На щастя, поодинокі постріли, зроблені російськими силами на даний момент, були направлені в повітря. Проте небезпека ескалації іноземного вторгнення очевидні. Замість цього необхідно узгоджене врегулювання на Україні, що має включати в себе широку опору і очищений від фашистів уряд у Києві, федеральну конституцію, яка гарантувала б регіональну автономію, економічну підтримку, яка б не розорила більшість громадян, і шанс для населення Криму вибрати власне майбутнє", - резюмує автор.
Західні держави також зіграли ключову роль у створенні кризи в Україні, переконаний автор статті.
"США і європейські країни відкрито підтримували акцію протесту, щоб повалити корумпованого, але законно обраного Віктора Януковича і його уряд, які були викликані розбіжностями з приводу безкомпромісного договору з ЄС, що виключає економічну асоціацію з Росією", - пояснює він.
За словами автора, участь фашистів у демонстраціях перебільшено російською пропагандою, однак реальність викликає достатнє занепокоєння, не вимагаючи гіпербол.
Праворадикальна партія "Свобода", засуджена Європарламентом за "расистські та антисемітські погляди", отримала п'ять міністерських посад в новому уряді. Лідер ще більш екстремістського "Правого сектора", додає колумніст, тепер є заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України (автор помиляється: Ярош не отримав посад у владних структурах України).
У більш тривалій перспективі криза в Україні - це продукт розпаду Радянського Союзу, переконаний Мілн.
США і їх союзники з тих пір невпинно розширювали НАТО аж до російських кордонів. "Угода про асоціацію з ЄС, яку спровокувала українська криза, також включало статті про інтеграцію України в оборонну систему ЄС", - нагадує автор статті.
На цьому тлі чи варто дивуватися, що Москва прийняла заходи, щоб запобігти рішучому відходу Києва в Західний Табір, особливо враховуючи те, що єдина велика військово-морська база Росії до незамерзаючих водах розташована в Криму, пише журналіст.
"Очевидно, що виправдання Путіним вторгнення - "гуманітарний" захист російських і звернення поваленого президента - ненадійні з юридичної та політичної точок зору... Консервативний націоналізм Путіна або його олігархічний режим також не користуються широкою міжнародною підтримкою", - вважає Мілн.
Тим не менш, роль Росії хоч якоїсь противаги односторонньої влади Заходу, безумовно, користується попитом, додає він.
"На щастя, поодинокі постріли, зроблені російськими силами на даний момент, були направлені в повітря. Проте небезпека ескалації іноземного вторгнення очевидні. Замість цього необхідно узгоджене врегулювання на Україні, що має включати в себе широку опору і очищений від фашистів уряд у Києві, федеральну конституцію, яка гарантувала б регіональну автономію, економічну підтримку, яка б не розорила більшість громадян, і шанс для населення Криму вибрати власне майбутнє", - резюмує автор.
- New York Times: Не дозвольте Путіну заволодіти Україною
- Кость Бондаренко: Ахметов не мислить категоріями федерації
- The Washington Post: Старий російський урок для нової української революції
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам Зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Мы рекомендуем Вам Зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.