Подерв'янський: Росію ми переможемо. Насправді вона слабша - просто більша
Причину протистояння з Росією кожен українець може сформулювати у двох словах: "Кацапи заї...али", - переконаний культовий письменник, драматург і художник Лесь Подерв'янський.
- Я свідомий громадянин, і якщо почнеться війна, піду на війну. Буду стріляти, морди бити - все залежить від потреб і обставин. Багато чого вмію, так що, думаю, користь Вітчизні принесу певну... І мені здається, Росію ми переможемо. Насправді вона слабша - просто більша, до того ж, у росіян немає такої консолідуючої сили, як у нас, об'єднуючого фактора, одної загальної відповіді на питання: "За що воюєте?"
У нас же все зрозуміло, і причину протистояння з Росією кожен українець може сформулювати буквально в двох словах: "Кацапи заї...али". Взагалі, я не раз вже говорив, що українська національна ідея звучить так: "Відї..іться від нас!" - і тим, що вона нарешті сформувалася, хоча б на такому первинному, початковому етапі, з якого має початися новий, ми зобов'язані Януковичу і Путіну.
Ось коли все владнається, і ми доб'ємося того, за що боремося, потрібно буде скинутися і поставити їм пам'ятник, тому що вони вдвох зробили те, чого ніхто не просто роками, а століттями не міг зробити. По-перше, виразно показали, що кацап нам ніякий не родич і сам він ніколи себе таким по відношенню до нас не вважав, по-друге, вони згуртували країну (вірніше, всіх свідомих і думаючих громадян, у яких в головах є якесь розуміння того, що відбувається) так, як вона ще не була згуртована. У мене таке відчуття, що останні 22 роки ми дружно жили в гівні. До цього, оскільки я старше багатьох учасників Майдану, жив в ще більшому гівні. І раптом гівно закінчилося, і з-під цієї смердючої кірки, що формувалася Бог знає скільки років, здалася країна, причому така, за яку і померти не соромно...
Чим займаюся, крім Майдану? Роман пишу, дуже повільно, правда, про закінчення роботи над ним говорити поки рано, і оперу нещодавно написав - "Звірі" називається. Не музику - лібрето, зрозуміло. Сюжет досить простий, але, можна сказати, актуальний: Ведмідь, Білочка, Зайчик і Котик рятують світ від коричневої чуми - беруть у полон Гітлера. Так що чекайте на третю - після "Павліка Морозова" і "Снів Васіліси Єгоровни" - постановку "Київського Революційного Ох...уповноважується Театру".
Знаю я, що вчені з Інституту російської мови Російської академії наук вирішили скасувати слово "х...й"? Знаю, звичайно! І в зв'язку з цим хочу процитувати Івана Андрійовича Крилова: "Ай, Моська! Знати, вона сильна, що гавкає на Слона!" Слово "х...й" дві, а то і три тисячі років, і тут раптом приходить якась філологиня, яка вирішує, що у російській мові можна без нього обійтися. Ну подивимося. Що стосується мене, то з своїх творів я його викреслювати або ж на щось міняти абсолютно не збираюся.
- Я свідомий громадянин, і якщо почнеться війна, піду на війну. Буду стріляти, морди бити - все залежить від потреб і обставин. Багато чого вмію, так що, думаю, користь Вітчизні принесу певну... І мені здається, Росію ми переможемо. Насправді вона слабша - просто більша, до того ж, у росіян немає такої консолідуючої сили, як у нас, об'єднуючого фактора, одної загальної відповіді на питання: "За що воюєте?"
У нас же все зрозуміло, і причину протистояння з Росією кожен українець може сформулювати буквально в двох словах: "Кацапи заї...али". Взагалі, я не раз вже говорив, що українська національна ідея звучить так: "Відї..іться від нас!" - і тим, що вона нарешті сформувалася, хоча б на такому первинному, початковому етапі, з якого має початися новий, ми зобов'язані Януковичу і Путіну.
У мене таке відчуття, що останні 22 роки ми дружно жили в гівні.
Ось коли все владнається, і ми доб'ємося того, за що боремося, потрібно буде скинутися і поставити їм пам'ятник, тому що вони вдвох зробили те, чого ніхто не просто роками, а століттями не міг зробити. По-перше, виразно показали, що кацап нам ніякий не родич і сам він ніколи себе таким по відношенню до нас не вважав, по-друге, вони згуртували країну (вірніше, всіх свідомих і думаючих громадян, у яких в головах є якесь розуміння того, що відбувається) так, як вона ще не була згуртована. У мене таке відчуття, що останні 22 роки ми дружно жили в гівні. До цього, оскільки я старше багатьох учасників Майдану, жив в ще більшому гівні. І раптом гівно закінчилося, і з-під цієї смердючої кірки, що формувалася Бог знає скільки років, здалася країна, причому така, за яку і померти не соромно...
Чим займаюся, крім Майдану? Роман пишу, дуже повільно, правда, про закінчення роботи над ним говорити поки рано, і оперу нещодавно написав - "Звірі" називається. Не музику - лібрето, зрозуміло. Сюжет досить простий, але, можна сказати, актуальний: Ведмідь, Білочка, Зайчик і Котик рятують світ від коричневої чуми - беруть у полон Гітлера. Так що чекайте на третю - після "Павліка Морозова" і "Снів Васіліси Єгоровни" - постановку "Київського Революційного Ох...уповноважується Театру".
Знаю я, що вчені з Інституту російської мови Російської академії наук вирішили скасувати слово "х...й"? Знаю, звичайно! І в зв'язку з цим хочу процитувати Івана Андрійовича Крилова: "Ай, Моська! Знати, вона сильна, що гавкає на Слона!" Слово "х...й" дві, а то і три тисячі років, і тут раптом приходить якась філологиня, яка вирішує, що у російській мові можна без нього обійтися. Ну подивимося. Що стосується мене, то з своїх творів я його викреслювати або ж на щось міняти абсолютно не збираюся.
- Бєлковський: Для Путіна Україна - територія особистої помсти, країна, де він терпів суцільні невдачі
- Що чекає українців і їх кримську нерухомість
- Туск: Об'єднана Європа може розірвати російський енергетичний зашморг
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам Зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Мы рекомендуем Вам Зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.