Людина

Створення енергетичного союзу країн ЄС може відновити конкуренцію на енергетичному ринку Європи і дозволить досягти більшої енергетичної незалежності в світі. Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск у своєму блозі на Financial Times пропонує п'ять кроків, які дозволять країнам ЄС перейти із залежності від Росії до положення енергетичної самодостатності.



Незалежно від того, як розвивається протистояння в Україні, один урок гранично ясний: надмірна залежність від російських енергоносіїв робить Європу слабкою. І Росія не продає свої ресурси задешево - принаймні, не для всіх.

Це, звичайно, основи економіки. Основний постачальник має право підвищити ціни і скоротити поставки. Спосіб виправити це викривлення ринку просте. Європа повинна протистояти монопольному становищу Росії з допомогою єдиного європейського органу, на який буде покладена функція купівлі газу.

Як тільки це буде зроблено, Європа повинна зайнятися більш довгостроковим завданням руйнування газової монополії Росії і відновлення вільної ринкової конкуренції. Правда, це зажадає від уряду країн Європи прийняти єдину позицію. Але такі "подвиги координації" ЄС робив і раніше.

ЄС займається створенням банківського союзу, фінансового фундаменту європейських інститутів. 28 членів блоку спільно купують уран для своїх атомних електростанцій через Євроатом - європейське агентство з атомної енергії. Той же підхід слід застосувати у випадку з російським газом.



Тому я пропоную енергетичний союз. Він поверне європейський проект до його коренів. Герман Ван Ромпей, президент Європейської ради, порівняв сьогоднішні енергетичні проблеми з проблемами 60-річної давності - проблемами, які породили Європейське співтовариство вугілля і сталі (економічне об'єднання країн Європи, передує появі Європейського Союзу).

Не важливо: вугілля, сталь, уран, гроші чи газ, - основною ідеєю ЄС завжди було об'єднання Європи, поглиблення безпеки і встановлення справедливих правил там, де ринкові сили не справляються. Енергетичний союз теж може ґрунтуватися на солідарності і спільних економічних інтересах. Ось приблизні шість принципів майбутнього союзу.

По-перше, Європа повинна розробити механізм спільних енергетичних контрактів з Росією. Він буде створений в кілька етапів. Спочатку двосторонні угоди повинні бути повністю позбавлені будь-яких таємних і спотворюючих ринкових положень; потім може бути створений шаблон договору для всіх нових газових контрактів; і нарешті, Європейська комісія повинна буде брати участь у всіх переговорах.

По-друге, механізми, що гарантують солідарність між державами-членами, повинні бути посилені на випадок припинення поставок енергоносіїв, подібних до подій холодної зими 2009 року, коли через суперечки між Росією і Україною була зупинена подача газу в ряд країн ЄС. Європа повинна бути впевнена в тому, що гарантовані поставки газу, запаси в сховищах достатні, а газові мережі працюють безперебійно.

По-третє, ЄС повинен підтримати створення адекватної енергетичної інфраструктури. Сьогодні принаймні 10 країн - членів ЄС отримують від одного постачальника - "Газпрому" - більше половини споживаного ними газу. Деякі країни повністю залежать від контрольованого державою газового гіганта Росії. У країнах, де безпека енергопостачання слабка, газова інфраструктура повинна бути побудована з допомогою ЄС. Такі проекти повинні здійснюватися з максимально допустимим рівнем співфінансування з Брюсселя - 75%.



По-четверте, Європа повинна дозволити повне використання викопних видів палива, зокрема вугілля та сланцевого газу. В східних державах ЄС, включаючи Польщу, вугілля є синонімом поняття енергетичної безпеки. Жодна країна не повинна примушуватися до видобутку копалин, але ніхто не повинен бути позбавлений можливості здобувати їх, поки це робиться в рамках стійкого розвитку. Ми повинні боротися за чистоту планети, але у нас також повинен бути безпечний доступ до енергетичних ресурсів і робочі місця для його фінансування.

По-п'яте, ми повинні достукатися до наших партнерів за межами Європи. Світовий газовий ринок - недавній винахід. В часи Європейського співтовариства вугілля і сталі, газ не можна було перевозити на кораблі; сьогодні завдяки технологічному прогресу у нас є інструменти, необхідні для створення єдиного європейського ринку. Підписання договорів з новими постачальниками могли б змінити ситуацію на європейському енергетичному ринку. Одна можливість полягає в договорах з США, де сланцеве виробництво в останні роки розвивається високими темпами. Іншою можливістю є Австралія - висхідна зірка експорту скрапленого природного газу.

В 2005 році ЄС спільно з вісьмома своїми східними сусідами створив Енергетичне співтовариство для розширення газового ринку Європи на схід. Він повинен бути посилений. Нам потрібно підвищити енергетичну безпеку не тільки ЄС, але і Європи в цілому.

Польща була в авангарді таких рішень. Наша країна першою запросила Європейську комісію прийняти участь в газових переговорах з Росією. За останні сім років Польща інвестувала більше €2 трильйонів на підвищення своїх потужностей для зберігання газу, будівництво газового терміналу, яка підключає її до газової мережі для Німеччини і Чехії, а також у розвиток поновлюваних джерел електроенергії.



В зародку ЄС було закладено просте бачення - загальний контроль і загальна частка у виробництві сталі і видобутку вугілля. Настав час зміцнити інтеграцію в енергетичній сфері. Тепер, коли нові технології це дозволяють, а старі виклики вимагають цього, ми навряд чи можемо дозволити собі цього не робити.