Людина

Світова практика знає чимало випадків, коли економічні санкції, введені проти окремих держав, що примушували докорінно змінити зовнішню політику їх лідерів. З 1965 року таких випадків було сім. Не виключено, що восьмою стане Росія.



28 квітня США, ЄС і Канада і навіть Японія оголосили про введення чергового пакету санкцій щодо найближчого оточення російського президента Володимира Путіна і ряду російських компаній. Традиційно застосовуються візові обмеження і заморожування активів. На сьогоднішній день це чи не єдина зброя Заходу проти агресивних дій Росії в Україні. Але залишається питання - наскільки ці заходи ефективні?

Навіть вороги Путіна в Росії стверджують, що він не боїться такого тиску. Наприклад, відсидів по милості російського президента 10 років екс-глава ЮКОСа Михайло Ходорковський, який заявив нещодавно, що Путіна не зупинять жодні санкції. А віце-прем'єр РФ Дмитро Рогозін взагалі розсміявся Заходу в обличчя. "Надішліть мені ваші стесані від безсилої злості зуби", - звернувся він до західних політиків у відповідь введених проти нього обмеження.

Американське видання The Washington Post вивчило всесвітню історію в пошуках випадків, коли міжнародні санкції стосовно окремих держав дійсно спрацювали.

В основу дослідження покладено наукову працю під назвою "Переосмислення економічних санкцій". Кожен випадок, описаний в ньому, має показник ступеня втрати для держави в результаті введених обмежень - падіння валового національного продукту (ВНП). Зазначимо, що ВНП - це обсяг вироблених товарів і наданих послуг у межах національної економіки. Нормальним вважається щорічне зростання цього показника в 2-5%. У той же час навіть незначне його зниження свідчить про серйозні проблеми в економіці країни.

Отже, ось самі яскраві історичні приклади успішних санкцій, застосовуваних з 1965 року:

Останній випадок, який описується у виданні - санкції щодо Албанії.
У 1994 році в цій країні до тюремного ув'язнення були засуджені п'ятеро етнічних греків. Це призвело до того, що Греція перекрила потік гуманітарної допомоги з Європейського Союзу в бідну в той час Албанію. На останню було надано економічний тиск, яке коштувало їй 2,9% ВНП. В результаті албанські власті змушені були піти на поступки і відпустити двох ув'язнених.

У 1993 році президент Гватемали Хорхе Серрано розпустив конгрес і заявив, що особисто буде керувати країною. США і Європа засудили його дії і спільно запровадили економічні санкції. В першу чергу це налякало гватемальських бізнесменів. Як результат, вони допомогли усунути Серрано від влади і призначити нового президента Раміро де Леона Карпіо. Ціна, яку заплатила країна, склала 1,3% ВНП.

У 1992 році Сполучені Штати в кооперації з іншими країнами значно скоротили допомогу для Малаві. Метою такого кроку було поліпшення ситуації з демократією в державі. Оскільки в ті роки економіка Малаві багато в чому залежала від міжнародної допомоги, країна дуже швидко перейшла на більш трепетне ставлення до прав людини. У 1993 році санкції були зняті, але ВНП південноафриканської республіки встиг втратити 6,6%.

У 1982 році ПАР ввела санкції проти економіки Лесото, перекривши цій державі всі виходи до моря. Південна Африка вимагала відпустити на батьківщину 60 південноафриканців - членів Африканського Національного Конгресу, захоплених в Лесото під час військового перевороту. У 1986 влада цієї країни виконала вимогу, проте втрати склали 5,1% ВНП.

У 1976 році США дізналися, що Тайвань таємно розробляє ядерну зброю. Штати призупинили експорт ядерної сировини в країну. Це завдало шкоди економіці Тайваню в розмірі 0,1% ВНП, і в 1977 році керівництво країни було змушене відмовитися від своїх планів.

У 1975 році США запідозрили, що Південна Корея хоче купити у Франції завод з переробки ядерного палива для таємного виробництва атомної зброї. Щодо східної держави були введені економічні обмеження, з-за чого воно відмовилося від ідеї покупки підприємства.

А в 1965 році Штати припинили продовольчу допомогу Індії, щоб змусити цю країну змінити свою сільськогосподарську політику. У 1966 році уряд Індіри Ганді реформував аграрний сектор, і потік гуманітарної допомоги зі США відновився. Економічний збиток склав 0,08% індійського ВВП.

Що ж, світовий досвід обнадіює. Тільки от Путіна, схоже, це мало хвилює. Особисті амбіції він ставить вище економіки країни та її іміджу на міжнародній арені. А історія, тим часом, триває. За словами міністра закордонних справ Швеції Карла Більдта, нинішні санкції вже принесли свої плоди - за перший квартал цього року економіка Росії через міжнародні санкції втратила 150 млрд доларів. І це тільки початок.