Людина

Початок ХХІ століття ознаменувався в історичній науці помітним розвитком біографічних досліджень. Безумовно, об’єктивне дослідження історії неможливе без аналізу та вивчення життя та діяльності найбільш видатних постатей. Цікавою сторінкою історії є створення Української академії наук. Метою нашого дослідження є аналіз життя та діяльності одного з перших фундаторів УАН академіка Миколи Феофановича Кащенка. Приваблює дивовижна працездатність та любов до практичної діяльності вченого.

М. Кащенко (1855–1935 рр.) – ембріолог, зоолог, основоположник сибірського садівництва, вчений-біолог, брав активну участь у створенні УАН. Він очолював фізико-математичний відділ УАН, був організатором і директором ряду наукових установ і організацій в університетських центрах України і Росії. Його перу належать понад 200 наукових праць. Відомий М. Кащенко і як педагог вищої школи, лектор, популяризатор наукових знань, літератор, громадський діяч.

Цінною публікацією та принципово новим підходом до викладу історії науки відзначається видання «Члени-засновники НАН України», зокрема стаття С. Рудої. Важливі грані наукової діяльності М. Кащенка розкриває дисертаційне дослідження О. Романець «М.Ф. Кащенко – вчений, педагог, організатор науки (1855-1935)» (2003), у якому вперше розглянуто доробок вченого у галузі геронтології, музейної справи, розкрито екологічні погляди, показано подальший розвиток його ідей у конкретних наукових установах. У роботі О. Романець подано аналіз діяльності вченого в наукознавчому контексті.

Вчені виділяють у біографії М. Кащенка три періоди: перший – харківський (1876-1888); другий – томський (1888-1912) та третій – київський (1912-1935).

Мета нашого дослідження полягає у вивченні, науковому осмисленні та реконструкції життя і діяльності М. Кащенка в Україні в період національно-визвольних змагань 1917-1920 років; з’ясуванні пріоритетних напрямів його наукової діяльності, оцінці місця та ролі вченого в історії української науки і культури.

У 1912 році в зв’язку з погіршенням здоров’я та потребою зміни кліматичних умов М. Кащенко повернувся в Україну та зайняв посаду екстраординарного професора по кафедрі зоології на агрономічному факультеті Київського політехнічного інституту. Саме ці роки припадають на часи наступу реакції, посилення протесту проти консервативної вузівської системи й обмеження громадянських свобод. Вчений входив до складу правління КПІ. Микола Кащенко неодноразово брав участь у роботі губернського революційного комітету (в якості представника правління інституту), зокрема у 1919 році, в зв’язку з хворобою ректора.

Микола Феофанович мав великий авторитет серед викладачів КПІ. Протягом чотирьох років він був головою професорського дисциплінарного суду при інституті. М. Кащенко в 1913 р. брав участь у ХІІІ з’їзді російських природознавців та лікарів. У 1918 році Радою Київського політехнічного інституту обраний представником Всеукраїнського з’їзду садоводів. У травні 1918 р. М. Василенко, міністр освіти, виступив з ініціативою створення при Міністерстві народної освіти та мистецтва двох комісій: для вироблення законопроекту про заснування Української академії наук та з діяльності наукових закладів вищої школи. Українська академія наук гостро потребувала вчених із високим творчим потенціалом та науковим авторитетом. Багаточисленні фундаментальні дослідження та оригінальні праці з різних напрямів науки поставили М. Кащенка в перший ряд кандидатів для роботи в Академії.

М. Василенко звернувся до М. Кащенка з листом-проханням взяти участь у роботі комісії по утворенню УАН: «Надаючи надзвичайної уваги цій комісії і Вашій участі в цій роботі, я звертаюсь до Вас з великим проханням не відмовитися взяти участь у її діяльності». М. Кащенко не лише погодився працювати в комісії, а й вносив пропозиції щодо розбудови Академії: «Дізнавшись про те, що ви турбуєтесь про заснування Української академії наук, вважаю своїм обов’язком повідомити, що якщо Вам знадобиться моя допомога при організації біологічного відділу, то я був би дуже щасливий завершити мою довгу діяльність в цій галузі посильною участю у такому дорогому для кожного українця звершенні». Аналізуючи біографію, приходимо до висновку, що ці події вчений сприймав як іще один шанс, даний долею для торування наукового шляху.

В автобіографії М. Кащенко більш детально мотивував позитивну відповідь М. Василенку: «Я прийняв цю принадну пропозицію з особливим задоволенням тому, що хоч я й був протягом довгого часу відірваний від батьківщини і найквітучіший період свого життя віддав далекому Сибіру, проте любов до батьківщини ніколи не послаблювалась і сприяти її культурному розвиткові я вважав не тільки своїм обов’язком, але й великою для себе честю». Ці слова засвідчують високу патріотичну позицію вченого.

У джерелах зазначено, що 9 липня грудня 1918 р. створено Комісію по виробленню законопроекту про заснування УАН, до її роботи залучено М. Кащенка, а також запрошено деяких петроградських академіків та професорів вищих шкіл Росії. Над підготовкою відповідних документів, крім М. Кащенка, працювали Д. Багалій, Г. Павлуцький, О. Сперанський, Є. Тимченко та ін. Комісія з розробки законопроекту УАН працювала з 9 липня по 17 вересня 1918 р. Вона провела 23 засідання та підготувала 27 записок щодо створення українських наукових установ.

З перших днів існування комісії М. Кащенко готував документи для вироблення законопроекту про утворення Акліматизаційного саду при УАН. В акліматизації М. Кащенко бачив реальний шлях використання досягнень живої природи в інтересах людини. Ця установа мала «науково поставити ті галузі прикладної біології, які викликані до життя півсвідомою самодіяльністю народу, а також виробити й зовсім нові спроби використовування живої природи, яких ще навіть не передбачала й винахідливість народу, нарешті ввести до культури живі об’єкти, нові для даної місцевості або й взагалі нові для культури». Як свідчать документи, М. Кащенко подав також ряд письмових пропозицій про організацію Зоологічного музею при УАН, про створення лабораторії експериментальної зоології та зоотомічної.

У Пояснювальній записці до законопроекту про заснування Української академії наук у Києві М. Кащенко зазначав: «на першу чергу висунуто такі наукові установи, які або викликаються невідкладними державними потребами, або які для свого переведення зв’язуються з довголітньою підготовчою працею й не можуть надовго одкладатися. Організація ботанічного та акліматизаційного садів, що їхні завдання визначено в відповідних записках, повинна розпочатись негайно…»

14 листопада 1918 року гетьман Павло Скоропадський затвердив, ухвалений Радою міністрів Української держави «Закон про заснування Української академії наук». Того ж дня було видано наказ Гетьмана по Міністерству народної освіти про затвердження первісного складу УАН з 12 дійсних членів Академії. (Додаток А). З перших днів створення Академія розпочала активну діяльність, незважаючи на часту зміну влади та політичних настроїв. Вона стала головним осередком наукових знань та фундаментальних досліджень. 27 листопада 1918 р. відбулося перше установче Спільне засідання УАН, на якому було обрано Голову – президента Академії В. Вернадського. Цього ж дня відбулися засідання ІІ і ІІІ відділів УАН. Головою ІІ фізико-математичного відділу було обрано академіка М. Кащенка.

М. Кащенко писав: «Отже, коли поміж першими академіками розподілялися катедри, то з двох катедр, яких було мені запропоновано, зоологію або акліматизацію, я обрав останню… Обов’язки ж завідуючого кафедрою зоології протягом декількох років все ж таки доводилось виконувати мені. Ці обов’язки складалися головним чином з утворення зоологічного музею та керування його працями». У фізико-математичному відділі УАН новаторство проявилося в створенні прикладних кафедр: технічної механіки, прикладної фізики, акліматизації, медицини та ін. Створення подібних кафедр УАН розпочала на десять років раніше, ніж Академія наук СРСР. У фізико-математичному відділі також проявив себе здоровий «україноцентризм»: перед прикладними кафедрами ставились завдання – взяти на себе початок в об’єднанні науки і техніки на Україні, дослідити багатства України та інше.

При цьому організаторські функції в сфері науки УАН повністю взяла на себе. Організація всіх українських наукових сил була задекларована в числі головних завдань Академії. Науково-дослідні інститути мали бути при УАН. Перші академіки підбирались так, щоб вони були людьми не тільки з творчими, але і з організаторськими здібностями. В безнадійних (як незабаром стало відомо) історичних умовах УАН здійснила велику історичну спробу: створити фінансуючу державою, але незалежну від неї надпартійну національну самоорганізуючу систему науки.

Ще під час роботи Комісії по виробленню законопроекту були чітко визначені завдання кафедри акліматизації: «Кафедра акліматизації, розуміючи це слово в широкому значенні, має своїм завданням вишукувати нові шляхи поневолення живої природи. Найближчі її завдання можна висловити ось як: переводити акліматизування у властивому значенні слова, включаючи і так звану натуралізацію винаходити спромогу добувати яку-небудь користь од тих диких звірят і рослин, що; їх звичайно вважають некорисними, ба навіть шкідливими; вводити до культури дикі живі єства; штучно витворювати нові корисні для людини породи звірят і рослин шляхом переведення мішань і гібридів як межи вже культурними, так і між дикими видами. Кафедра акліматизації стоятиме в якнайтіснішому зв’язку з Акліматизаційним садом».

Роком важких випробувань для УАН був 1919 р.: швидка зміна влади вимагала від керівництва великої гнучкості, аби зберегти Академію як установу. Директорія, яка прийшла до влади після Гетьманату, ввела ряд змін у статут УАН. «Законом, виданим від Директорії Української народної республіки відносно статуту Української академії наук у Києві» вводились ряд доповнень до окремих параграфів: до § 21 – про друкування праць Академії українською та іноземною мовами; до § 47, 57 – про необхідність вільного володіння українською мовою всім службовим особам; до § 62 − про прийняття присяги на вірність УНР дійсними членами Академії наук при їх затвердженні.

Під час загальної розрухи та нестатків важкою була праця перших академіків УАН. Особливо нелегко було М. Кащенку, хворому, в літньому віці. У листі до А. Кримського він писав, що трамвай № 6 не працює і візників у останні дні зовсім не видно, навіть відвідувати щотижня спільні зібрання Академії було важко, а ще регулярні засідання Відділення та інші зобов’язання – членство у комісії для розробки плану розподілу приміщень між установами УАН та окремими академіками, участь у делегації, відрядженої УАН до Комісара освіти з клопотанням про звільнення заарештованого С. Єфремова та інші. Та, коли постало питання про посаду заступника голови – президента УАН, у зв’язку з довгою відсутністю В. Вернадського, М. Кащенко, який за статутом (§ 40) автоматично мав би взяти на себе його обов’язки, відмовився (пояснивши, що живе далеко від Академії), і замість нього збори обрали на цю посаду академіка О. Левицького. Знаючи характер Миколи Феофановича, можна зрозуміти, що це був тільки привід, а причина його відмови від почесної, але нелегкої посади полягала в тому, що він, як було зазначено, не любив адміністративних обов’язків і погоджувався на них лише тоді, коли не мав іншого вибору.

Після встановлення в Києві радянської влади (лютий 1919 р.) УАН була визнана вищою науковою установою. Незважаючи на утвердження радянської системи, «українізація» залишила відчутний вплив у свідомості народу, відродившись у 1920-х роках. Динаміка цього процесу була настільки сильною, що рух за національне визволення розвивався далі, незважаючи на великі втрати інтелігенції під час громадянської війни, на еміграцію творчих сил за межі радянської України. Провідні вчені, в тому числі М. Кащенко, отримали охоронні грамоти дійсного члена Академії. (Додаток Б). Проте ці процеси проходили не без ускладнень, зокрема навіть виділені урядом кошти Академія місяцями не могла отримати в банках.

Робота фізико-математичного (другого) відділу, очолюваного М. Кащенком, була спрямована також на заснування діяльності Акліматизаційного саду, організацію Зоологічного музею. Вчений писав: «Зоологічний музей при Українській академії наук повинен мати своїм найголовнішим завданням зібрати та зберігати матеріали, що служать для з’ясування складу і характеру звіриного населення України… досі немає ще загального списку звіриного населення України». Далі зазначав, що «концентрація цього матеріалу у одному місці значно полегшила б подальшу працю дослідників фауни України».

У Києві М. Кащенко почав працювати на кафедрі зоології УАН у час, коли був невідомим навіть загальний склад хребетних тварин, що населяли територію України. У записці від 11 серпня 1918 р., поданій на розгляд зібрань УАН, вчений пропонував створити лабораторію експериментальної зоології: «Лабораторія експериментальної зоології має своєю метою розробляти такого роду зоологічні питання, які, з одного боку, не мають на увазі завдань зоологічної систематики та фауністики, а з другого – вони не зміряють безпосередньо до прикладних завдань, хоч посередньо вони можуть і в цьому відношенні теж бути вельми важливими».

20 серпня 1918 р. М. Кащенко подав записку про утворення в УАН зоотомічної лабораторії. На його думку, крім зоологічного музею і лабораторії експериментальної зоології, у складі «основних зоологічних кафедр» УАН повинна бути ще одна зоологічна спеціальність – зоотомія: «Завданням цієї зоотомічної лабораторії являється: по-перше – вивчати будову звіриного тіла різних зоологічних груп (порівняльна анатомія), по-друге – вивчати розвиток звірят (ембріологія) і, по-третє – досліджувати будову тканин звіриного тіла (порівняльна гістологія)».

М. Кащенко очолив створений з його ініціативи Зоологічний музей УАН у 1919 р., уклав програму наукових робіт з систематики, зоогеографії, екології, порівняльної морфології тварин та музейної справи. Музей був започаткований з ініціативи Комітету з вивчення фауни України при УАН та зареєстрований 1 травня 1919 р. як Музейно-виставкова секція Київського губернського політпросвітництва. Спочатку музей був розташований на вулиці Терещенківській. З 1928 р. його було перенесено на вулицю Богдана Хмельницького. М. Кащенко згадував, що очолював зібрання зоологів і сам продовжував працювати в цьому напрямі, зробив декілька доповідей і допомагав молодим зоологам, особливо М. Шарлеманю на початку його діяльності як мамолога».

У 1920 р. на засіданні фізико-математичного відділу УАН було затверджено розроблений М. Кащенком «Тимчасовий уклад зоологічного музею УАН», який, як зазначено, мусить бути змінено, коли «на Україні зробиться постійний лад і можливо буде з більшою інтенсивністю збирати колекції». У документі М. Кащенко виділив найперше завдання музею – збирати і здійснювати наукову обробку матеріалів з фауни України. Для музею було виділено приміщення у колишньому будинку 1-ї гімназії. Посаду консерватора зайняв В. Караваєв. Завідуючим було призначено М. Кащенка, який займався охороною існуючих колекцій та збором нових експонатів, обробляв матеріали та готував наукові праці.

Потрібно зазначити, що з перших днів свого існування музей розглядався як одне з основних сховищ зоологічних колекцій України. Сюди були передані на зберігання наукові збори багатьох громадських і державних організацій того часу – Українського наукового товариства, Київського орнітологічного товариства, Київської губернської станції захисту рослин, Київського інституту народної освіти. Спочатку поповнення відбувалося за рахунок матеріалів, що були передані відомими вченими: П. Сушкіним, І. Підоплічко, Є. Звєрозомб-Зубовським, В. Лєбєдевим, А. Кістяківським, А. Браунером і багатьма іншими. М. Кащенко виголосив на наукових засіданнях доповіді «Про значення фауністичних досліджень» (1920), «До питання про значення підвидів і варіацій» (1920). У першій з них зазначав, що «головним завданням зоологічного музею УАН є виявлення складу тваринного населення України, особливих ознак кожної живої форми і поширення кожної з них у межах нашої вітчизни». Вчений наголошував, що фауністичні дослідження в Україні було розпочато після відкриття Київського та Харківського університетів, а пізніше напрямок зоологічних робіт було змінено: «справжньою науковою зоологією» було визнано ембріологію, анатомію, а систематика «зовсім утратила наукове значення». Після створення УАН і з відкриттям при ній Зоологічного музею «справа вивчення фауни України отримала спеціальний опорний пункт, котрий повинен цілком забезпечити його подальший розвиток».

Значну увагу приділяв фізико-математичний відділ об’єднанню наукових сил України: засновано Комітет з вивчення фауни України, який об’єднав близько 15 зоологів; організовано роботу з вивчення флори України; засновано під головуванням академіка В. Вернадського Комісію з вивчення природних багатств України. До складу останньої входив і академік М. Кащенко. Комісією було ухвалено підготувати збірник «Природні багатства України», в якому були б зібрані й систематизовані всі дані про природні багатства України. Одночасно вчений займався заснуванням серії «Праці Акліматизаційного саду». Під його керівництвом було зібрано матеріал для двох випусків цього видання. Відділ розпочав роботу по виданню інших наукових праць.

У 1921 році Другий відділ УАН очолив академік П. Тутковський. М. Кащенко очолив комітет, що відав справами Зоологічного музею. Протягом року відбулося 7 засідань комітету, 12 засідань зоологів музею, заслухано 15 доповідей на наукові та організаційні теми. Територію Акліматизаційного саду (Київський політехнічний інститут) було забрано і лише частину рослин перенесено на територію Зоологічного саду. У доповідній записці до Наркомосу про стан Акліматизаційного саду ВУАН (1922) М. Кащенко повідомив: «За цей час проводилося акліматизування біля 200 лікарських рослин, виведено нове культурне поріддя валеріани, яке дає коріння валеріани у 8 разів більше і важче, ніж звичайна валеріана, виведено нові породи персиків і абрикосів, які зимують і рясно плодоносять без будь-якого зимового прикриття». Колективною працею співробітників було укладено «Довідник по лікарських рослинах», написано кілька наукових статей «Посівні персики та абрикоси Акліматизаційного саду», «Огляд лікарських культур Акліматизаційного саду від 1915 по 1921 рік», «Спроба збудувати криві вегетації», «Влив посухи 1921 року на рослини Акліматизаційного саду» та інші. Від серпня 1921 р. і до кінця 1922 року Акліматизаційний сад не отримував кошти. «Я певен, що веду діло великої державної вартості. Але продовжувати його надзвичайно важко через голодування моїх співробітників та хронічне не кредитування наукових та господарських потреб», – писав М. Кащенко.

Становище Акліматизаційного саду щороку погіршувалося. Погіршувалося і самопочуття М. Кащенка. В одному з приватних листів у 1921 році він писав: «Я відчуваю, що сили мої падають. До академії від моєї теперішньої квартири близько 4 верст, долати цю відстань мені доводиться тричі на тиждень. Я відчуваю, що це навантаження поза моїми силами і все ж таки ходжу. Зазвичай, ця подорож забирає у мене не тільки весь день, але і на наступний день доводиться лежати. В останні дні почав ходити трамвай, але квиток в один кінець коштує сто тисяч, котрі мені ніде взяти. Від відчаю я вирішив удатися до лікарської практики. Це можна було зробити саме від відчаю, тому що, хоч я і маю, між іншим, ступінь доктора медицини, але донині лікуванням не займався».

Поступово українське відродження 1920-х років позначилося і на розвитку науки. Під час «українізації» наука в Україні у багатьох галузях вийшла на світовий рівень. Найвищою державною науковою установою Рад-нарком УСРР оголосив ВУАН. Академія виконувала роль координаційного центру наукового пошуку й основного генератора ідей. Важливо підкреслити, що у 1922 р. її очолив відомий український ботанік В. Липський. У цей період у системі ВУАН працювало близько 40 науково-дослідних установ.

Дослідники В. Даниленко та Г. Касьянов спростовують тезу про те, що передова інтелігенція в більшості своїй сприйняла і підтримала Жовтневу революцію, віддавши свій досвід і знання справі побудови соціалістичного суспільства. Більшість її перебувала в духовній опозиції, а то й прямій конфронтації з режимом. Факти наведені науковцями, промовисто свідчать про ідеологічне підґрунтя політичних репресій, які були організовані режимом проти науковців. Викликає подив як багато, не зважаючи на обставини, робила Академія наук. Важливим є те, що значна частина вчених, працюючи в Академії наук УРСР того часу, залишилася українськими вченими, які свідомо працювали на користь розвитку української науки.

Таким чином, аналіз архівних матеріалів та опублікованих документів засвідчили, що М. Кащенко був одним із засновників-фундаторів Академії наук. Він активно працював над створенням другого фізико-математичного відділу, керував його діяльністю до 1921 р., розробив теоретичні, методологічні та наукові основи організації кафедри акліматизації, створив Акліматизаційний сад та Зоологічний музей. Багатолітня наукова діяльність М. Кащенка, доктора медицини і зоології, основоположника сибірського наукового плодівництва, принесла йому широку популярність в Україні.

Крім завідування Акліматизаційним садом і кафедрою акліматизації, М. Кащенко брав участь в організації та роботі різних академічних структур, зокрема природничого профілю. Відома його діяльність у Комісії УАН по вивченню природних багатств України, створеної в березні 1919 р., у Комісії по вивченню фауни України (1919). Становлення біологічної галузі академічної науки в Україні відбулося за безпосередньої участі М. Кащенка як одного з перших академіків Української академії наук. Організація роботи Акліматизаційного саду АН України займала особливе місце у діяльності М. Кащенка. Вчений виявив неабиякий талант організатора та керівника цієї установи.






Додаток А



Додаток Б