Людина

В наші дні найстаранніше дослідження крові просте і доступне. В будь-якій лабораторії за кілька хвилин можна дістати точні дані про вміст гемоглобіну в крові людини, про кількість еритроцитів і лейкоцитів в 1 мм3 її. Для цього застосовують найпростіші прилади: гемометр, мікроскоп і так звані лічильні камери.

Але найцінніші дані дістають при вивченні під мікроскопом забарвленого мазка крові. Дивовижна картина відкривається оку: в забарвленому мазку крові, взятої у здорової людини, можна побачити велику кількість округлих мідно-червоних тілець з невеликим проясненням посередині – це еритроцити. Серед них то по одному, то купками розкидані тромбоцити і поодинокі лейкоцити. Лейкоцити мають складну будову. Протоплазма лейкоцитів у здорових людей звичайно рожева, а зернистість в одних клітинах червона, в других фіолетова, в третіх – темно-синя, а в деяких її нема зовсім. Різноманітне забарвлення дає можливість розрізняти лейкоцити між собою і робити висновок про нормальний чи змінений склад крові. Ще сто років тому лікарі, не знаючи забарвлення крові, не вміли розбиратися в усій різноманітності її клітин. Тоді такі спроби вважалися марними.

Проте історія науки знає чимало сміливих новаторів, які не спинялися ні перед якими труднощами в боротьбі за наукові істини. Таким був і німецький учений Пауль Ерліх. Він обробив мазки крові спеціальним забарвленням і таким чином поділив лейкоцити на зернисті і незернисті.

Ще далі Ерліха в забарвленні клітин крові пішов російський вчений Дмитро Леонідович Романовський. Складений ним розчин для забарвлення мазків крові допоміг розкрити багато таємниць її: дізнатися, які шляхи проходять клітини крові в своєму розвитку, як «фабрика крові» - кістковий мозок та інші кровотворні органи – безперебійно, протягом усього життя людини щодня виробляють сотні мільярдів різноманітних клітин крові, як поповнює ця «фабрика» щоденні фізіологічні руйнування її. Це відкриття ввійшло у світову науку як відомий «принцип забарвлення Романовського». Завдяки забарвленню крові за цим принципом вчені розібралися в різноманітних захворюваннях крові і навчилися лікувати багато з них.

Коли з краплі кровотворного кісткового мозку, що міститься в кінцях трубчастих кісток і в плоских кістках (ребра, тазові кістки) людини, виготовити тонкий мазок, забарвити його за принципом Романовського, а потім розглядати під мікроскопом, що збільшує в 900 раз, то можна побачити клітини найрізноманітніших форм, величини і забарвлення. Ядра одних ніжні і прозорі, як найтонше мереживо; інших, навпаки, щільні і нагадують маленькі вишеньки. А які чудові переливи фарб від небесно-голубої і фіолетово-синьої до ніжно-рожевої! І все так чітко відмежоване: ядро, протоплазма, зернистість.

Проте розібратися в усій цій різноманітності здавалося на перший погляд майже неможливим.

Але за вивчення крові взялися німецький учений Артур Папенгейм і російський професор А.Н.Крюков. багато років Папенгейм і Крюков наполегливо вивчали клітини крові і кісткового мозку. Тисячі мазків крові забарвили вони, живучи в різних державах, використовуючи один принцип забарвлення крові – за Романовським. Праця вчених закінчилася цілковитим успіхом. Їм вдалося «розставити всі клітини крові по полицях» і створити струнку теорію кровотворення.