Людина

«В заростях лопухів було так само глухо і дико, як у густому лісі, і саме там сиділа на яйцях качка. Сиділа вона вже давно, і їй це дуже набридло, бо відвідували її рідко: іншим качкам було нудно стовбичити в лопухах та крякати разом з нею, їм більше подобалося плавати по канавах.
Але ось нарешті, яєчні шкарлупки тріснули. «Пі-і! Пі-і!» - почулося з них. Це зародки стали каченятами і висунули голівки з шкарлупок».
Зародки стали каченятами…
У казці датського письменника Андерсена про це говориться на половині рядка. А тим часом, щоб зародок став каченям, потрібно принаймні 27 днів. І кожний з цих 27 днів був історією не менш цікавою, ніж усе оповідання про те, як бридке каченя перетворилося в чудового лебедя.
Ці 27 днів становлять ту частину життя, яка називається «зародковий розвиток», або ембріогенез.
Слово це складається з двох слів: «ембріон», що означає по-грецькому зародок, і «генезис», що значить походження.
Багато років тому, в другій половині XVIIIст., в Петербурзі жив учений. Він був членом Російської академії наук. Звали його Каспар Фрідріх Вольф. Він написав книгу, яка називається «Теорія зародження». В ній розказано історію курячого зародка.
Багато вчених і до Вольфа ламали голову над таємницею зародкового розвитку, але не могли з’ясувати її. Чимало нісенітниць складали про цю загадку природи. Всі розуміли, що зародковий розвиток – це життя, але життя, яке приховане від очей, відбувається у надрах яйця птахів, у глибині тіла ссавців. Воно недоступне або труднодоступне для безпосереднього спостереження. Це життя швидко припиняється, як тільки вчений витягає зародок з яйця або з тіла тварини.

В результаті довгих міркувань над таємницею розвитку живого організму багатьом ученим стало ясним одне: все живе – рослини, тварини, людина – виникає у вигляді грудочки, що своєю будовою подібна до курячого яйця. Вчені вивчали насіння рослин, ікринки риб і жаб, яйця птахів і світлі, прозорі пухирці, які можна побачити в яєчнику миші або якогось іншого ссавця, розкривши його черевну порожнину, і нарешті переконалися, що при всій різноманітності вони надзвичайно схожі. Всі вони просто побудовані і складаються з маленької кульки, оточеної оболонками, тобто своєю будовою схожі на куряче яйце. Правда, тверда шкаралупа властива тільки яйцям птахів і виявлялася у небагатьох інших тварин. Але тонку шкірясту плівку – оболонку яйця – знаходили завжди. Саме тоді і було проголошено закон ембріогенезу – «Все живе з яйця!».
Проголосив його відомий англійський вчений, який жив за сто років до Вольфа, Уїльям Гарвей. Він багато працював, щоб зрозуміти, в чому полягає розвиток живого організму. Велику кількість курячих яєць дослідив Гарвей. Він розбивав шкаралупу взятих з-під квочки яєць і годинами, день за днем, вивчав їх вміст. Так, справді, з яйця, з великої або маленької краплі напіврідкої однорідної речовини, оточеної оболонками, якимсь незрозумілим способом з’являлася і розвивалася нова істота. Спочатку це була дрібненька біла плямка на поверхні жовтка, потім маленький черв’ячок з червоним сердечком, що швидко билося, потім зародок, який нагадував уже майбутнє курча. Але від того, що розвиток з яйця виявився законом природи, не стало зрозуміліше, як з простого виникає складне, зовсім не схоже на те просте, з якого воно виникло. Закон Гарвея тільки підтверджував цей факт, але не пояснював його. «А може, розвиток і не потребує ніякого пояснення?» - запитували себе деякі вчені. Може, це тільки якийсь окремий випадок простих і зрозумілих кожному явищ? Яких же? Ну, наприклад, росту?