Людина

Підшлункова залоза також завжди пристосовується в своїй роботі до кількості їжі та її складу. Залежно від характеру їжі вона виділяє в дванадцятипалу кишку сік в неоднаковій кількості і з різним вмістом ферментів.

Підшлунковий сік, так само як і шлунковий, виділяється і при удаваній годівлі. Отже, і ця залоза заздалегідь готується до наступного потрапляння їжі в кишечник. Перші краплі підшлункового соку виділяються з фістули вже через дві хвилини після початку годівлі, але подальша робота підшлункової залози в значній мірі підтримується надходженням їжі з шлунка в дванадцятипалу кишку.

Харчова кашка підходить до звуженої частини шлунка – до виходу з нього. Розміщений тут кільцевий м’яз перепиняє харчовій кашці подальший шлях до дванадцятипалої кишки. Щоб вихід з шлунка відкрився, кільцевий м’яз повинен перестати скорочуватися. Його розслаблення відбувається рефлекторно: кисла харчова кашка викликає подразнення нервових закінчень в слизовій оболонці біля виходу з шлунка; збудження, що виникло в нервових закінченнях, йде в центральну нервову систему, а звідти по інших нервових волокнах доходить до кільцевого м’яза і гальмує його скорочення.

Як тільки через розкритий отвір кисла харчова кашка потрапляє в дванадцятипалу кишку, вона починає діяти на нервові закінчення її слизової оболонки. Збудження від нервових закінчень знов-таки передається через нервову систему. Але тепер воно змушує кільцевий м’яз скорочуватися. Отвір між шлунком і кишкою заривається і лишається закритим доти, поки лужний сік, що міститься в кишці, просочить харчову кашку. Коли під впливом лугу харчова кашка перестане бути кислою, знову може виникнути вже відомий нам рефлекс, що веде до розслаблення кільцевого м’яза.

Так поступово, невеликими порціями кисла харчова кашка надходить з шлунка в кишечник. Кожна нова порція харчової кашки, потрапивши в кишку, викликає не тільки скорочення кільцевого м’яза, але й значне виділення підшлункового соку.

Як же надходження харчової кашки в кишку може впливати на роботу підшлункової залози?

Спочатку Павлов припускав, що й у цьому разі все пояснюється тільки рефлексом, який здійснюється за участю нервової системи. Проте пізніше з’ясувалося, що надходження шлункового соку в кишку може впливати на роботу підшлункової залози і іншим способом.

Було встановлено, що під дією кислоти шлункового соку в стінці дванадцятипалої кишки утворюється особлива речовина, названа секретином. Секретин всмоктується в кров, розноситься з нею по всьому організму і, потрапляючи в підшлункову залозу, викликає виділення соку.

Секретин утворюється доти, доки кисла харчова кашка потрапляє з шлунка в дванадцятипалу кишку. Ось чому весь цей час триває виділення підшлункового соку.

Проте це зовсім не означає, що підшлункова залоза може працювати незалежно від нервової системи. Спеціальні досліди довели, що дія секретину теж виявляється і регулюється за участю нервової системи.

В дванадцятипалій кишці харчова кашка не затримується. Внаслідок скорочень мязів вона поступово просувається все далі і далі. Численні залози, що містяться в стінці тонкої кишки, виділяють багатий на ферменти сік. Він виділяється не одночасно на всьому протязі кишечника, а тільки в тих його ділянках, де в даний момент міститься харчова кашка.

Чимало часу потрібно для того. Щоб з’їдена їжа пройшла через весь травний тракт. І на всьому цьому довгому шляху органи травлення працюють з надзвичайною точністю і узгодженістю.