Людина

Коли я прийшла в перинатальну психологію, для мене стало одкровенням офіційна заява атнтропологів, що материнського інстинкту, про який так багато говорять між іншим, не існує. Так, жительки Гаїті могли позбавляти життя своїх малюків, якщо це підвищувало їх соціальний статус. А у Франції у 18-19 ст. було широко поширене таке явище, як інфантицид, коли новонароджені діти безслідно пропадали, був високий відсоток дитячої смертності серед немовлят. Подібні явища не переслідувалися законом, і були соціальною нормою, адже на той момент у суспільства були інші ідеали та прагнення. Чи могли б жінки вбивати своїх дітей, якби був би в реальності материнський інстинкт? І якщо материнський інстинкт - це міф, то тоді що спонукає жінок вирощувати своє потомство?

Зовсім недавно психологи зробили припущення, - що справа в найсильнішому почутті - прихильності, яке формується у жінки разом з материнською поведінкою протягом усього життя. Більш того, формування материнської поведінки соціально обумовлено, тобто, якщо суспільство заохочує тривалий декрет / тривале грудне вигодовування та інше, - жінки дозволяють собі реалізовуватися в материнстві, і навпаки.

Етапи формування материнської поведінки:

- Народившись на світ білий, дівчинка вбирає в себе основи материнської поведінки з молоком матері, а саме зі ставленням, поведінковими реакціями матері на неї.

- Подорослішавши, дівчинка зазначає, як спілкуються зі своїми дітьми інші мами. Вона порівнює поведінкові реакції своєї матері на неї і сторонніх матерів на своїх дітей.

- У підлітковому віці дівчина може вперше приміряти на себе роль матері, няньчитися з молодшими братиками-сестричками або племінниками.

- Також, вагомий внесок у формування материнської поведінки вносить розвиток сексуальності дівчини і її вступ до сексуального життя. Адже саме вперше з'єднавшись з партнером в інтимній близькості, психологічно здорова дівчина остаточно сепарується від своєї матері.

- Наступний етап формування материнської поведінки починається з настанням вагітності, де жінка активно формує ставлення до малюка, а також до вагітної себе, виходячи з особистих якостей (психотип, характер і інше), гормонального фону (включилися чи необхідні гормони «прихильності»), життєвого досвіду (як ставилася до неї мати, в якому колі вона росла), а також ситуацій, в яких розвивається вагітність (бажана вагітність чи ні, чи заміжня вона чи ні, і інше). І якщо загальна ситуація позитивна, то у жінки формується позитивне почуття прихильності до свого малюка, яке посилюється з появи рухів у неї всередині, і досягає піку в першу добу після пологів. Здорова прихильність створює гармонійні умови для подальшого розвитку позитивної материнської поведінки.

Розглянемо детальніше механізм пробудження почуття прихильності матері до дитини в післяпологовому періоді.

Прихильність формується завдяки роботі таких гормонів: естроген, прогестин, тестостерон і пролактин. Такий коктейль гормонів виділяється у жінки відразу після пологів, зберігаючись у великій кількості перші 36 годин, і поступово знижуючись по досягненню першого місяця немовляти. Тому, в перші 36 годин після пологів, матері і малюкові необхідні тісний тілесний і емоційний контакт:

Тілесний контакт виражається в обіймах, поцілунках, «виколювання» голенького малюка мамі на груди / живіт, і звичайно, в грудному вигодовуванні. Під час грудного вигодовування виділяється також ряд гормонів, що сприяють успішному розвитку прихильності мами до малюка: пролактин, окситоцин, а також ендорфіни. Ендорфіни перетворюють процес годування в дуже приємне спілкування мами і малюка.

Емоційний контакт виражається в живому вербальному спілкуванні матері з новонародженим, що супроводжується зоровим контактом. Так, схилившись над своїм малюком і ласкаво оповідаючи про що-небудь, жінка прив'язується до своєї дитини.

У дитині є все, щоб дорослий до нього прив'язався, - особливі морфологічні риси, його вміле наслідування нашій міміці, вибух ендорфінів в нашому мозку у відповідь на його усмішку, і т.д. Все це ретельно створювалося природою протягом тисячоліть, лише для того, щоб людство продовжувало свій рід.

Прихильність = виживання.