Людина

Україна здатна вивільнити свій економічний потенціал і стати процвітаючою країною, незважаючи на довгі роки "панібратського капіталізму", упевнений "батько" польських реформ Лєшек Бальцерович.

Криза в Україні відродила спогади про стару "холодну війну" і викликала побоювання початку нової. Збентеженість викликає не тільки політичне становище країни - з включеним Кримом і російськими військами біля східного кордону, - але і вразливість її економічного стану - повільне зростання і дефіцит бюджету, що перевищує 5% валового внутрішнього продукту, прокоментував Лєшек Бальцерович у блозі на FT.

Але все ж нинішній економічний стан України не означає, що економічне майбутнє країни буде похмурим. Як і Польща в 1989 році, Україна володіє великим потенціалом до поліпшення. І якщо вона вирішить свої проблеми за допомогою правильних реформ, то зможе вивільнити свій потенціал, як це зробила Польща чверть століття тому.

Як і Польща в 1989 році, Україна володіє великим потенціалом до поліпшення.

Після розвалу СРСР в країнах колишнього Радянського блоку сформувалися величезні відмінності темпів зростання економіки в довгостроковій перспективі. У той час як Польща подвоїла свій валовий внутрішній продукт до 2013 року, Україна виявилася нижче свого початкового рівня. Інституційні зміни або їх відсутність - це ключ до цієї різниці.

Польща і більшість інших країн колишнього СРСР стрімко реструктурували державні апарати, щоб забезпечити зростання динамічних, політично автономних приватних компаній в рамках конкурентоспроможних внутрішніх ринків. Навпаки, в Україні, як і в Росії, панібратський капіталізм взяв верх. Політично пов'язані бізнесмени можуть використовувати своє політичне заступництво, щоб захопити активи менш успішних підприємців, а деякі політики використовують владу для власного збагачення.

Це обмежує конкуренцію, ефективність і структурні зміни, працює проти малих і середніх підприємств, стримує інвестиції і сприяє розвитку тіньової економіки. Наступні погані економічні показники і кричуща несправедливість призводять до глибокої недовіри до політиків, які у відповідь змагаються в популізмі з згубною фінансовою політикою. Ці особливості українського режиму посилювалися під керівництвом президента України Віктора Януковича, вигнаного в минулому місяці, після протестів в Києві на Майдані.

У той час як Польща подвоїла свій валовий внутрішній продукт до 2013 року, Україна виявилася нижче свого початкового рівня. Інституційні зміни або їх відсутність - це ключ до цієї різниці.

Разом з тим, немає підстав жаліти Україну. Так, умови, які вона успадкувала з радянської ери, включаючи високий рівень інфляції і слабкий державний апарат, були складнішими, ніж у Польщі. Але і в розвинених західних країн бували труднощі з-за поганої політики. Приміром, легкодоступне кредитування призвело до економічної нестабільності США, Британії, Греції та Іспанії, а також до затримки реформ в Італії і Франції. Так що це не великий сюрприз - що економічні труднощі спіткали Україну, саму швидко розвиваючу країну Європи в 2002-2008 роках.

Більш важливо те, що хоча всеосяжні і радикальні реформи, проведені одразу після краху комунізму, виявилася ефективними, реформи, проведені пізніше, також спрацювали. В кінці 1990-х років Болгарія позбулася гіперінфляції і оговталася від фінансового краху шляхом жорсткої стабілізаційної політики. З тих пір вона демонструє вражаючу фіскальну і монетарну стабільність. Польща прискорила приватизацію, реформування пенсійної системи і зміцнення місцевого самоврядування в 1998-2000 роках. Невеликий, але грамотний, згуртований колектив реформаторів з явним лідером може повернути країну назад, якщо їм буде забезпечений політичний мандат і достатня кількість часу.

Загальна мета необхідних реформ зрозуміла для багатьох українців, незалежно від того, в якій частині країни вони живуть. По-перше, замінити існуючу несправедливу і неефективну систему на систему, стимулюючу зростання економічної свободи. По-друге, створити умови для дотримання верховенства закону, яке буде забезпечувати більш швидкий і стійкий економічний ріст.

Невеликий, але грамотний і згуртований колектив реформаторів з явним лідером може повернути країну назад, якщо їм буде забезпечений політичний мандат і достатня кількість часу.

Не важко припустити, яким повинен бути необхідний пакет реформ, які слід провести. Він повинен бути всеосяжним і впроваджуватися швидко. Він повинен включати як економічні, так і політичні заходи: такі, як дерегулювання, спрощення відкриття приватного бізнесу, швидкий аудит і ліквідація корумпованих секторів держави. Газовий сектор з високим рівнем корупції повинен бути перебудований, а викрадені активи - конфісковано у чиновників. Введення цих заходів дозволить скоротити опір ліквідації масових субсидій на газ.

Багато економістів і політиків в Україні знають, що потрібно зробити. Ключ - це політика і вже є обнадійливі знаки. Суспільство, яке створило рух Євромайдану, показує вражаючий потенціал самоорганізації. Більшість українців бачать величезний пробіл, який з'явився в їх рівні житті відносно, скажімо, Польщі, і хочуть його ліквідувати. Багато хто розуміє, що для цього необхідні радикальні реформи, що такі реформи мають вирішальне значення для зміцнення позиції України щодо Росії. Нарешті, більшість олігархів не приваблює перспектива працювати у підпорядкованому становищі в Україні, контрольованого Росією.

По-перше, замінити існуючу несправедливу і неефективну систему на систему, стимулюючого зростання економічної свободи. По-друге, створити умови для дотримання верховенства закону, яке буде забезпечувати більш швидкий і стійкий економічний ріст.

Все це наводить на останнє зауваження. Прихильники падіння Януковича збільшили шанси встановлення верховенства закону і проведення демократичних реформ в Україні. Це найбільш ймовірна причина спроб Володимира Путіна дестабілізувати країну. Анексія Криму російським президентом створила геополітичну небезпеку, яка вимагає рішучої реакції від об'єднаного Заходу. Така відповідь також необхідна для запобігання подальших спроб дестабілізувати країну і таким чином перешкодити її реформування.

Лєшек Бальцерович - польський економіст і політик, ідейний натхненник польських економічних реформ (так званої "шокової терапії" або "Плану Бальцеровича") - перетворення країни з плановою економікою до країни з ринковим господарством.