Людина

Сподіваюся, війни не буде, інакше матерям по обидва боки українсько-російського кордону будуть надсилати цинкові труни, як колись з Афганістану, сказав знаменитий російський письменник Володимир Войнович.



- Чому я підписав антивоєнне звернення російської інтелігенції? Найстрашніше для мене - уславитися негідником. Втратити добре ім'я я боюся куди більше, ніж будь-яких гонінь та утисків з боку влади, тому і в радянський час дещо собі дозволяв і потім від страху не трусився...

Нинішнє становище для людей - тривожне, які живуть в Україні, так і для тих, хто в Росії. Вся ця метушня навколо України, пропагандистські передачі про неіснуючих нацистів, фашистів або "бендеровцах" (незрозуміло тільки, чому через "е", а не через "а"), безумовно, відіграють свою роль - підігрівають у росіянах бажання кудись іти, когось захищати, мовляв: "Я хату покинув, пішов воювати, щоб землю в Гренаді селянам віддати". Але ніхто чомусь не думає, який кошмар почнеться, якщо протистояння розгориться ще спекотніше, - розповів Володимир Войнович.

Я все-таки сподіваюся, що цієї війни не буде (правда, хто точно скаже, що є справжня війна?), хоча Крим ви втратили надовго. Безумовно, я засуджую анексію: по-перше, вона не вписується ні в правові, ні в будь-які інші рамки, по-друге, це давно застаріле завдання - розширювати межі за рахунок захоплення чужих територій, такого вже ніхто не робить! У світі багато країн, які сусідять з малими або слабкими, але не йдуть на них війною: ну навіщо, приміром, Італії захоплювати Сан-Марино, Франції, Монако, Іспанії - Андорру? Їм і в голову це не приходить, а Росії, як бачите, прийшло...



І тепер я навіть не намагаюся закликати російського лідера і його оточення до гуманності, а просто раджу подумати хоча б про вигоду, тому що війна стане кошмаром не тільки для України, але і для Росії, і будь-яка територія не варта людських життів! Якою б не була війна, нехай навіть сама легка і переможна, український народ нам ніколи її не простить, і якщо зараз він ще не зазнає тотальної ворожнечі по відношенню до російського, неодмінно її зазнає, і кожного російського українці будуть вважати ворогом, як колись ми вважали фашистом кожного німця.

По обидві сторони кордону живуть люди, пов'язані родинними узами, що ви їм накажете робити? Нехай брат з російським паспортом йде вбивати брата з українським? Як пояснити цим людям, за що їм воювати один з одним? Чесно кажучи, я сподіваюся, що родинні зв'язки, дружні та історичні виявляться сильнішими чиїхось політичних інтересів і не станеться непоправне: матерям не будуть надсилати цинкові труни, як колись з Афганістану...

До речі, Афганістан - один з прикладів того, як загарбницька війна не принесла загарбникові нічого хорошого: Радянська Армія загрузла там на 10 років. До того - у Фінляндії - програла ще одну загарбницьку війну. А ставши Російською Армією, здобула бенкетну перемогу в Чечні. Мабуть, не дарма кажуть, що той, хто обороняється, завжди дає завойовнику гідну відсіч: він знає, за що воює...