Що втратила українська дипломатія в Женеві
Результатом переговорів глав зовнішньополітичних відомств України, Росії, США і Євросоюзу стало подив і розчарування. В оприлюдненому документі ніяк не згадуються ні анексований Крим, ні російська агресія.
Зміст підсумкового документа, заяви сторін та деякі нюанси проведення зустрічі не вселяють оптимізму - резюмував благодійний фонд "Майдан закордонних справ", заснований дипломатами в січні цього року і очолюваний Богданом Яременком в чині надзвичайного і повноважного посланника першого класу. У Facebook він розкритикував женевську угоду, фінальний текст якого ми наводимо нижче. З цим дипломатом складно не погодитися; також не складно назвати зайняту Заходом позицію більш ніж помірною, якщо не угодовською, щодо Росії - учасниці переговорів, на яку українська влада покладає відповідальність за ту саму ескалацію напруженості, яка стала предметом розгляду на зустрічі.
Богдан Яременко:
Однак виникає питання - чого насправді чекали українські дипломати від цієї зустрічі? Загальний настрій наших західних партнерів відомий: вони підтримують Україну настільки, що були готові піти - і пішли - на введення санкцій проти Росії. Але невже хтось думав, що досвідчений російський міністр закордонних справ Сергій Лавров поїде на зустріч, щоб бути там публічно висіченим і привезти в подарунок Путіну завірений європейсько-американськими підписами звання агресора? Представляється, що його український колега Андрій Дещиця не був настільки наївний в очікуваннях. Кожен з четвірки чудово розумів і розуміє: хоч у часи Талейрана, хоч в нашу звичайну пору всілякої політичної коректності у міністрів закордонних справ, по-перше, не прийнято говорити умополагаемое; замість цього, по-друге, розрахунок прийнято будувати на негласному праві сильного. Як би нам, українцям, не було прикро, але наша країна не належить до м'язистої категорії.
До речі, про давні часи. На думку колишнього міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка, викладеному в його статті, опублікованій в "Дзеркалі тижня", підписана в Женеві угода відновлює практику XIX століття, коли "долю країн і навіть кандидатури їх лідерів визначали на міжнародних конференціях". Екс-глава МЗС нарікає, що це був діалог не з Україною, а про Україну: "Питання, які Україна повинна була б вирішувати через застосування внутрішніх конституційних, демократичних процедур, їй нав'язуються ззовні. Отже, згоду на цей документ створює для ключових міжнародних гравців правове підґрунтя для вирішення за нас того, що ми повинні самі для себе визначати". І в цьому полягає головний негативний момент Женеви.
Що стосується пункту про звільнення захоплених будівель, Богдан Яременко висловився в тому дусі, що якщо Ештон, Керрі і Дещиця вважають цей пункт своїм досягненням, то Лавров дуже скоро їм пояснить, що не розуміє, яким чином це може стосуватися Росії. А щодо амністії учасників цих захоплень написав наступне: "На підставі чого Дещиця підписався під тим, що терористи будуть амністовані, я сподіваюся, він пояснить Верховній Раді, так як це її компетенція. Одним словом, делегація України схожа на десантників, що віддали зброю терористам, перед тим, як з ганьбою відступити".
При всьому цьому коментатори поки ніяк не відгукнулися про останній пункт підсумкової заяви. Тлумачити його можна по-різному. У песимістичному трактуванні він виглядає так: Україна не отримає грошей від Заходу, поки не наведе у себе порядок.
Що в цій ситуації слід робити? Костянтин Грищенко вважає, що необхідний прямий діалог з Росією - як би це не було складно в умовах, коли вона окупувала частину нашої держави. І в цьому діалозі повинні бути задіяні аргументи, які б переконали, що продовження нинішньої політики Росією обернеться втратами насамперед для неї самої. "Сподіватися, що Захід все вирішить з Росією за нас, значить, йти дорогою, яка веде до нового Мюнхену. Тоді Прага повністю покладалася на Лондон і Париж, а результат усім добре відомий", - вважає колишній міністр закордонних справ. Його колега-дипломат Богдан Яременко так оцінив результативність женевської зустрічі: "Гроші, витрачені на відрядження Дещиці в Женеву, було б краще пожертвувати на порятунок пінгвінів".
Зміст підсумкового документа, заяви сторін та деякі нюанси проведення зустрічі не вселяють оптимізму - резюмував благодійний фонд "Майдан закордонних справ", заснований дипломатами в січні цього року і очолюваний Богданом Яременком в чині надзвичайного і повноважного посланника першого класу. У Facebook він розкритикував женевську угоду, фінальний текст якого ми наводимо нижче. З цим дипломатом складно не погодитися; також не складно назвати зайняту Заходом позицію більш ніж помірною, якщо не угодовською, щодо Росії - учасниці переговорів, на яку українська влада покладає відповідальність за ту саму ескалацію напруженості, яка стала предметом розгляду на зустрічі.
Богдан Яременко:
Лавров має підстави святкувати. Розпочавши переговори у відверто програшній позиції, він розвернув все таким чином, що у підсумковій заяві учасники забули згадати слово "Крим".
Та і зустріч, як це слідує з підсумкової заяви, стосувалася не російської агресії, анексії Криму чи хоча б українсько-російської війни, а "ситуації в Україні".
Таке враження, що не Росія віроломно напала, а Україна.
З тексту заяви слідує низка зобов'язань України. Зокрема, щодо характеру конституційного процесу в нашій державі.
Якщо Андрій Дещиця вважає себе знавцем конституційного процесу, то міг би сходити в профільний комітет Верховної Ради чи виступити з цієї теми перед студентами. Результат був би той самий.
Ще ми повинні надати сприяння місії ОБСЄ, в яку радо увійдуть американці, європейці і росіяни. Видно Дещиці видалося мало російських терористів на сході України і він вирішив розбавити їх російськими розвідниками в місії ОБСЄ. Якщо ескалацію ситуації здійснює Росія, то, поясніть мені, чому місія ОБСЄ не розгортається на російській території і в Криму?
Якщо Ештон, Керрі та Дещиця вважають своїм досягненням формулювання заяви про звільнення будівель, то дуже скоро Лавров їм пояснить, що не розуміє, яким чином це може стосуватися Росії.
Яким чином і на основі чого Дещиця підписався під тим, що терористи будуть амністовані, я сподіваюсь він пояснить скоро Верховній Раді. Бо це іі компетенція. І знавець конституційного процесу Дещиця мав би знати, що існує розподіл повноважень між гілками влади.
Одним словом, делегація України нагадує десантників, які віддали бронетехніку і затвори терористам, перед тим, як з ганьбою піти.
Чесне слово, гроші витрачені на відрядження Дещиці і Ко в Женеву краще було пожертвувати на порятунок пінгвінів.
Коли вже Переяславська рада вивітриться з голів українських дипломатів?
Та і зустріч, як це слідує з підсумкової заяви, стосувалася не російської агресії, анексії Криму чи хоча б українсько-російської війни, а "ситуації в Україні".
Таке враження, що не Росія віроломно напала, а Україна.
З тексту заяви слідує низка зобов'язань України. Зокрема, щодо характеру конституційного процесу в нашій державі.
Якщо Андрій Дещиця вважає себе знавцем конституційного процесу, то міг би сходити в профільний комітет Верховної Ради чи виступити з цієї теми перед студентами. Результат був би той самий.
Ще ми повинні надати сприяння місії ОБСЄ, в яку радо увійдуть американці, європейці і росіяни. Видно Дещиці видалося мало російських терористів на сході України і він вирішив розбавити їх російськими розвідниками в місії ОБСЄ. Якщо ескалацію ситуації здійснює Росія, то, поясніть мені, чому місія ОБСЄ не розгортається на російській території і в Криму?
Якщо Ештон, Керрі та Дещиця вважають своїм досягненням формулювання заяви про звільнення будівель, то дуже скоро Лавров їм пояснить, що не розуміє, яким чином це може стосуватися Росії.
Яким чином і на основі чого Дещиця підписався під тим, що терористи будуть амністовані, я сподіваюсь він пояснить скоро Верховній Раді. Бо це іі компетенція. І знавець конституційного процесу Дещиця мав би знати, що існує розподіл повноважень між гілками влади.
Одним словом, делегація України нагадує десантників, які віддали бронетехніку і затвори терористам, перед тим, як з ганьбою піти.
Чесне слово, гроші витрачені на відрядження Дещиці і Ко в Женеву краще було пожертвувати на порятунок пінгвінів.
Коли вже Переяславська рада вивітриться з голів українських дипломатів?
Спільна дипломатична заява
- Всі сторони повинні утриматися від будь-якого насильства, погроз або провокацій. Учасники зустрічі рішуче засуджують будь-які прояви екстремізму, расизму та релігійної нетерпимості, включаючи антисемітизм, і розглядають їх як неприйнятні.
- Всі незаконні збройні групи повинні бути роззброєні, всі незаконно захоплені будівлі повинні бути повернуті своїм законним власникам, всі незаконно зайняті вулиці, площі та інші громадські установи в українських містах повинні бути звільнені.
- Амністія гарантується всім, хто залишить зайняті будівлі, інші громадські місця і складе зброю. Виняток становлять ті, кого визнають у скоєнні злочинів, караються смертною стратою.
- Провідну роль у підтримці української влади і місцевих громад у реалізації заходів з деескалації напруги там, де це потрібно найбільше, буде відведена спеціальній місії спостерігачів ОБСЄ, яка почне працювати в найближчі дні. США, ЄС і Росія зобов'язуються надавати місії ОБСЄ підтримку, серед іншого, направляючи своїх спостерігачів.
- Конституційний процес, про який йде мова, буде змістовним і прозорим. Він передбачає широкий загальнонаціональний діалог в усіх областях України з розглядом і внесенням поправок.
- Учасники зустрічі підкреслюють важливість економічної і фінансової стабільності в Україні і готові обговорювати її підтримку після того, як будуть зроблені вищевикладені кроки.
Женева, 17 квітня 2014 року. США, ЄС, Україна, Росія
- Всі незаконні збройні групи повинні бути роззброєні, всі незаконно захоплені будівлі повинні бути повернуті своїм законним власникам, всі незаконно зайняті вулиці, площі та інші громадські установи в українських містах повинні бути звільнені.
- Амністія гарантується всім, хто залишить зайняті будівлі, інші громадські місця і складе зброю. Виняток становлять ті, кого визнають у скоєнні злочинів, караються смертною стратою.
- Провідну роль у підтримці української влади і місцевих громад у реалізації заходів з деескалації напруги там, де це потрібно найбільше, буде відведена спеціальній місії спостерігачів ОБСЄ, яка почне працювати в найближчі дні. США, ЄС і Росія зобов'язуються надавати місії ОБСЄ підтримку, серед іншого, направляючи своїх спостерігачів.
- Конституційний процес, про який йде мова, буде змістовним і прозорим. Він передбачає широкий загальнонаціональний діалог в усіх областях України з розглядом і внесенням поправок.
- Учасники зустрічі підкреслюють важливість економічної і фінансової стабільності в Україні і готові обговорювати її підтримку після того, як будуть зроблені вищевикладені кроки.
Женева, 17 квітня 2014 року. США, ЄС, Україна, Росія
Однак виникає питання - чого насправді чекали українські дипломати від цієї зустрічі? Загальний настрій наших західних партнерів відомий: вони підтримують Україну настільки, що були готові піти - і пішли - на введення санкцій проти Росії. Але невже хтось думав, що досвідчений російський міністр закордонних справ Сергій Лавров поїде на зустріч, щоб бути там публічно висіченим і привезти в подарунок Путіну завірений європейсько-американськими підписами звання агресора? Представляється, що його український колега Андрій Дещиця не був настільки наївний в очікуваннях. Кожен з четвірки чудово розумів і розуміє: хоч у часи Талейрана, хоч в нашу звичайну пору всілякої політичної коректності у міністрів закордонних справ, по-перше, не прийнято говорити умополагаемое; замість цього, по-друге, розрахунок прийнято будувати на негласному праві сильного. Як би нам, українцям, не було прикро, але наша країна не належить до м'язистої категорії.
До речі, про давні часи. На думку колишнього міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка, викладеному в його статті, опублікованій в "Дзеркалі тижня", підписана в Женеві угода відновлює практику XIX століття, коли "долю країн і навіть кандидатури їх лідерів визначали на міжнародних конференціях". Екс-глава МЗС нарікає, що це був діалог не з Україною, а про Україну: "Питання, які Україна повинна була б вирішувати через застосування внутрішніх конституційних, демократичних процедур, їй нав'язуються ззовні. Отже, згоду на цей документ створює для ключових міжнародних гравців правове підґрунтя для вирішення за нас того, що ми повинні самі для себе визначати". І в цьому полягає головний негативний момент Женеви.
Що стосується пункту про звільнення захоплених будівель, Богдан Яременко висловився в тому дусі, що якщо Ештон, Керрі і Дещиця вважають цей пункт своїм досягненням, то Лавров дуже скоро їм пояснить, що не розуміє, яким чином це може стосуватися Росії. А щодо амністії учасників цих захоплень написав наступне: "На підставі чого Дещиця підписався під тим, що терористи будуть амністовані, я сподіваюся, він пояснить Верховній Раді, так як це її компетенція. Одним словом, делегація України схожа на десантників, що віддали зброю терористам, перед тим, як з ганьбою відступити".
При всьому цьому коментатори поки ніяк не відгукнулися про останній пункт підсумкової заяви. Тлумачити його можна по-різному. У песимістичному трактуванні він виглядає так: Україна не отримає грошей від Заходу, поки не наведе у себе порядок.
Що в цій ситуації слід робити? Костянтин Грищенко вважає, що необхідний прямий діалог з Росією - як би це не було складно в умовах, коли вона окупувала частину нашої держави. І в цьому діалозі повинні бути задіяні аргументи, які б переконали, що продовження нинішньої політики Росією обернеться втратами насамперед для неї самої. "Сподіватися, що Захід все вирішить з Росією за нас, значить, йти дорогою, яка веде до нового Мюнхену. Тоді Прага повністю покладалася на Лондон і Париж, а результат усім добре відомий", - вважає колишній міністр закордонних справ. Його колега-дипломат Богдан Яременко так оцінив результативність женевської зустрічі: "Гроші, витрачені на відрядження Дещиці в Женеву, було б краще пожертвувати на порятунок пінгвінів".
- Войнович: Якою б не була війна, український народ нам ніколи її не пробачить
- Військова міць. Які країни витрачають більше всього на армію і озброєння
- Іван ГАВРИЛЮК: «Якщо прийдуть, буду стріляти: зброя є, і до речі, легальна».
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам Зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Мы рекомендуем Вам Зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
