Людина

Не можу повірити, що в XXI столітті і росіяни, і українці будуть піднімати перший тост "За мир!", поділився відомий режисер Георгій Данелія.



Відомий грузинський режисер, автор фільмів "Я шагаю по Москве", "Афоня", «Мимино», «Кин-дза-дза», народний артист СРСР Георгій Данелія розповів чому не підписав лист ні за, ні проти політики Путіна в Україні, а також про те, чому не варто не любити звичайних росіян.

- Я постійно слухаю російські, грузинські, українські та англійські телепрограми. Слухаю і ні чорта не розумію! Начебто всі говорять правду, але нічого не сходиться. У мене немає позиції в сьогоднішньому конфлікті. Я щиро не розумію, що насправді відбувається. Але я дуже люблю Україну, щоб залишатися осторонь.

Знаю, що в українському суспільстві з'явилося відторгнення до всього російського. Але це неправильно. Так свого часу було і в грузинському суспільстві, коли у 2008 році почалася війна з Росією. І це теж було неправильно. Давайте відокремлювати мух від котлет.

В свій час я не міг чути німецьку мову. Смішно, але навіть сосиски їсти не міг, тому що вони були німецькими. Це після Великої Вітчизняної було. З часом все пройшло. Треба почекати, і в українців пройде це емоційне відторгнення всього російського. Не думаю, що в російському суспільстві дійсно з'явилося негативне ставлення до простих українців. Це все пропаганда, яка сіє лише зло і ненависть.



У Грузії зараз теж різне ставлення до Росії. Грузинська молодь в більшості своїй навіть російської мови не знає. Їм просто нема чого, зате вони знають англійську, німецьку, французьку, вчаться на Заході. Але у тих, хто застав Радянський Союз, особливо в інтелігенції, і ностальгія, і тяга залишилися. Незважаючи на війну 2008 року. Але ж тоді багато московських і пітерських творчих людей виступили проти війни. Коли в Москві почалися гоніння на грузинів, пройшла ціла демонстрація: інтелігенція вийшла з табличками "Я грузин", хоча більшість насправді такими не були.

Мені абсолютно байдуже, федерація, не федерація. Але насильно заганяти власних громадян в одну корзину і в ній всім буцатися, по-моєму, немає сенсу. Я добре знаю Центральну і Західну Україну, яка тяжіє до Заходу. Я добре знаю Східну Україну, яка тяжіє до Росії. Україна - гарна країна з талановитим і добрим народом. Але я щиро не розумію, що відбувається. Лише відчуваю, що чим далі, тим гірше.

Я не підписав листа російської творчої інтелігенції на підтримку політики Путіна в Україні. Але і інший лист - осудний - теж не підписав. Не підписав, тому що у мене немає позиції. Повторюю: я просто не розумію, що відбувається між Росією і Україною.

Ще я не можу повірити, що в XXI столітті і росіяни, і українці будуть піднімати перший тост "За мир!". Але, на жаль, так влаштовані люди. Через 100-500 років буде те ж саме. Перші війни почалися з появою людини. І кожен раз всі думали: ну, це остання війна...

Треба йти на поступки. Всім йти. Зі всіх сторін. Бажаю Україні тільки миру і спокою. Я дуже вам співчуваю. Я дуже вас люблю.



Наталія Двалі