Людина

Ні сепаратисти, ні Путін не мають права на російський триколор, який на початку 1990-х став символом розвалу СРСР і зародження демократичної, нині вже покійної Росії, переконана дисидент і публіцист Валерія Новодворська.



- Якби у мене були здорові ноги, я б давно була в Слов'янську. Спробувала б врятувати російський триколор від безчестя. Краще б прокляті колоради прапором Росії підлогу мили, ніж ставили його над сходом України. Те, з якими брудними цілями зараз використовують триколор - ганьба. Нам усім доведеться змінити прапор, інакше гидко на нього дивитися. Адже російський триколор - не путінський прапор!

В радянській Росії триколор був заборонений, як прапор царської імперії, як прапор генерала Андрія Власова. Ми, члени Демократичного союзу (перша відкрито проголосила себе опозиційна політична партія в СРСР, заснована 8 травня 1988 року групою радянських дисидентів і правозахисників), вперше винесли триколор в 1988 році на мітинг у Санкт-Петербурзі (тоді-Ленінграді), а після, на мітинг в Москві. У нас цей прапор виривали, забирали, вилучали, топтали його ногами.



Так що сьогодні нам зовсім не радісно бачити, як сепаратисти і терористи на сході України ображають російський триколор. Насправді їм хочеться не в Росію, а в Радянський Союз. От нехай піднімають свої червоні ганчірки з серпом і молотом, а не чіпають прапор Демократичного союзу і покійної демократичної Росії. І Путін не має ніякого права на триколор! "Завойовувати" Крим під прапором демократів - це збочення гірше педофілії.

Що стосується того, чи піде Путін на материкову Україну? Днями відбулася подія, що вселила в мене надію: у президента РФ немає слухняної армії, яка беззаперечно виконає наказ стріляти в українців.

В Орловській області, в селищі Кроми, живе і викладає малим дітям іноземні мови сільський вчитель Олександр Бившев. Колись він написав, що Україну треба прийняти в Євросоюз, і нажив собі купу неприємностей. А зараз виклав в інтернеті свій новий вірш "Українські повстанці", в якому спробував уявити, що відчували члени Української повстанської армії, коли захищали свою країну від СРСР. Спробував зрозуміти, що будуть відчувати сьогоднішні українські патріоти, якщо - не приведи господи! - їм доведеться захищати Україну від Путіна. Я півночі вчила цей вірш:

Ох, не зря раскричались вороны!
Знать, предчувствуют падаль они.
Покидаем опять свои схроны.
Наступают горячие дни.

Ждет нас скоро кровавая жатва.
Будь что будет, и Бог нам судья!
Свята наша единая клятва:
Бить проклятых, себя не щадя.

Мы – солдаты Степана Бандеры.
Что фашисты нам, что москали…
Ничего нет сильней нашей веры
И любимей родимой земли.

Мы идем на врагов, смерти в жерло.
Пусть погибнем за рiдну свою.
Україна, вона ще не вмерла.
I до зустрiчi, друзi, в раю!

Це стовідсотково російський написав, сільський вчитель. До такої міри перевтілився в українця. Так що у мене є сильна підозра, що туго буде змусити всіх, на кого Путін розраховує, стріляти в український народ.