Людина

Після інтерв'ю "Першого каналу" зі свідком розп'яття дитини в Слов'янську, ми уважно стежимо за творчістю автора матеріалу Юлії Чумакової і її колег. Цього тижня у російських журналістів з'явилася нова фішка - "Росія рятує українських бійців від війни". А старі теми, типу "хунта кидається фосфорними бомбами" знайшли незаперечні докази в стилі "кажуть британські вчені".



Сюжет Чумакової про "хутір Пріміутский" (що в Ростовській області) вийшов в п'ятницю, 25 липня в прайм-тайм на "Першому".

Юлія побувала в цій гарячій точці і з нагоди навіть одягла шолом. Тому що "на територію Куйбишевського району з боку України прилетіли і розірвалися більше 50 снарядів калібру 120 міліметрів. Конкретно в хуторі Пріміутскому розірвалися більше 20 снарядів".



Все летіло і вибухало якраз тоді, коли Чумакова робила матеріал. Це не завадило російським прикордонникам в оперативному порядку (мабуть, ще в польоті) порахувати кількість снарядів, траєкторію польоту і калібр. Більш того, повідомити цифри кореспонденту.

Юлія і сама б все перерахувала, однак це дуже небезпечно. "Знімальна група була в Пріміутскому, але за наполяганням прикордонників виїхала звідти, там дуже небезпечно", - з надривом повідомляє журналістка в кадрі.



- Навколо хутора Пріміутского горять поля (!), - майже кричить кореспондент в той час, як оператор показує багаття розміром з Юлін шолом. - Весь хутір у воронках від снарядів, а подекуди є і ті, що розірвалися (!).

- "Подекуди", це як "на вулиці декого" у відомому фільмі:

- Привезіть февочку на вулицю Койкого. - У вас там що, підпільний кабінет? (с).



Як говориться, "журналісти жгут - поля горять". Так, правда, ще не йдеться, але незабаром цілком може. Російські ЗМІ народжують меми. А конкретно в хуторі Пріміутскому, конкретно Юля Чумакова, народжує навіть нові географічні назви.

Справа в тому, що хутора з назвою "Пріміутский" немає не тільки в Куйбишевському районі Ростовської області. Його в принципі не існує на карті Російської Федерації. У цьому районі Росії є хутір Пріміусский (від назви річки Міус), але, погодьтеся, це дрібниці порівняно з розіп'ятими в Україні немовлятами.

У Юліних колег з LifeNews хутір у топ-новинах називається правильно, проте бій там, виявляється, йде "між ополченцями".



Мабуть, на підтвердження цього "Регіони Росії" з позначкою "16+", ілюструють новини про обстріл хутора "українською стороною" знімком військових з георгіївськими лєнточками.



А "РИА Новости" облагородили хутір Пріміусский добротним асфальтом, трамвайними шляхами і зламаним відбійним молотком, акуратно складеним в ямку.

Тому що ладно Юля, вона дівчинка. Але хлопчик, автор фото, повинен розуміти, якщо снаряд впав і вибухнув до утворення воронки, то як би трохи дивно, що він майже цілий продовжує в ній лежати.



Але це не принципово і дрібно порівняно з забороненими в усьому світі фосфорними бомбами, які застосовують безжальні українські війська.

Вчора ввечері Павло Краснов, кореспондент "Першого", не тільки розповів, а й показав росіянам цю страшну зброю. В темряві. Далеко.

Вдивіться в скрін сюжету. Правда ж, відразу видно і дурневі зрозуміло, що зображено на відео? Двох думок бути не може - це смертоносні фосфорні бомби.



Тим більше є абсолютно незаперечні підтвердження експертів (пряма цитата Павла Краснова):

"За словами представників ополчення, ці яскраві спалахи на відео - не що інше, як вибухи фосфорних бомб, скинутих на станцію Мандрикіне".

Приголомшливо, але в багатомільйонної Росії більш вузьких фахівців в області впізнання фосфорних бомб за первинними ознаками Павло Краснов не знайшов.

А сенс шукати? Якщо українські солдати "вже, схоже, відвоювались". Андрій Кузнєцов розповів про це "Першому".

Короткий зміст сюжету: Росія рятує поранених українських військових.



Кілька цитат з матеріалу:

- "Пораненим допомогли перебратися до машини швидкої допомоги. Самі вони розповідають, що вже й не сподівалися врятуватися".

- "За словами представників української сторони, після курсу лікування деякі з них зможуть повернутися в стрій. Втім, ці солдати, вже, схоже, відвоювались".

- "Не будемо ми служити. Ми хочемо повернутися додому і піти у військкомат і всім розповісти, що з нами робили, і все як було. І що люди тут дуже добрі", - говорить один з військових.

- "Хочу сказати велике спасибі прикордонникам і "швидкій допомозі" Російської Федерації - розповів представник Державної прикордонної служби України Дмитро".

Ми теж хочемо сказати спасибі. Дякую, Андрій Кузнєцов, спасибі, брати росіяни.

Згадала один давній сюжет стажиста Лени про сім'ю алкашів, які дали дитині склянку горілки заради сміху, але виявилися "такі молодці", тому що "вчасно схаменулися, викликали швидку і врятували малюка", - написала Олена, першокурсниця журфаку.

Замість післямови. Обговорювати і засуджувати роботу колег заняття премерзенне. Тому що всі помиляються, не Боги горщики обпалюють і взагалі deadline.

І щоб читач раптом не прийняв цей матеріал за "причіпки до термінів і картинок", підкреслюємо: "Ми вважаємо, що спотворення фактів (у тому числі умисне замовчування, однобокість подання, підміна понять та експертів) деякими російськими ЗМІ є не що інше, як вибухи фосфорних бомб розпалювання війни в Україні.