Людина

Будову органів травлення було вивчено порівняно давно. Проте спроби з’ясувати, як відбувається їх робота, довго були безуспішними.
Колись, понад 2 тисячі років тому, грецький лікар Гіппократ твердив, що їжу перетравлює «шлунковий жар». Пізніше римський лікар Гален описав у своїх книгах, як перетравлена їжа йде в печінку і там чудесним способом перетворюється в кров. Середньовічні алхіміки виявили, що шлунок своїм зовнішнім виглядом схожий на реторту, якою вони користувались для перегонки рідини.
У XVIIIст. французький вчений Реомюр вирішив перевірити на досліді, що ж відбувається з їжею в шлунку. Було відомо, що хижі птахи можуть викидати назад через рот пір’я, кістки або інші предмети, які проковтнуті з їжею і лишилися неперетравленими. Цим і скористався Реомюр. Він давав птахам ковтати туго набиті м’ясом трубочки з дірочками в стінках. Приблизно через добу птахи викидали ці трубочки через рот назад. В трубочках, що перебували протягом цього часу в шлунку птахів, м'ясо розчинялося і немовби зникало.
Пізніше вчений зробив такі досліди на собаках. Він виготовив порожні всередині срібні кульки з кількома дірочками. Кульки було зроблено так, що їх можна було відкрити і наповнити їжею. До кожної кульки прив’язувалася довга нитка. Реомюр набивав кульки м’ясом і змушував собак ковтати їх. Через деякий час можна було витягти за нитку кульки з шлунка собаки і подивитися, що сталося з м’ясом. Кульки були порожні.
Інший учений – італієць Спалланцані – давав тваринам ковтати губку з прив’язаною до неї ниткою. В шлунку вона просочувалася соком. Витягнувши губку за нитку назад, вчений віджимав її і таким чином діставав шлунковий сік. Випробовуючи його дію, він довів, що м'ясо розчиняється під впливом шлункового соку.
Ці досліди говорили про те, що потрапляючи в шлунок, їжа змінюється, нерозчинні речовини її перетворюються в розчинні.