Людина

- Під час досліду собака не повинен зазнавати ніяких сильних подразнень, тоді не буде і рефлекторного гальмування роботи підшлункової залози, - міркував Павлов. – Дослід треба ставити так, щоб не порушувалась нормальна діяльність органу.
І Павлов з властивою йому наполегливістю ставив дослід за дослідом, прагнучи знайти правильний шлях дослідження. Незабаром він досяг цілковитого успіху. В 1879 році вперше в історії фізіології вчений зробив операцію, в результаті якої дістав постійну фістулу підшлункової залози. Навколо однієї з двох її проток він вирізував невелику ділянку кишки, а отвір, що утворився в кишці, зашивав; вирізаний кусок кишки вшивав у шкірну рану так, щоб сік міг по протоці витікати назовні. Друга протока залози лишалася на місці. По ній сік продовжував виливатися в кишку, і нормальне травлення не порушувалося. Через деякий час рана загоювалася, і вчений починав досліди.
Операція, зроблена Павловим, докорінно відрізнялася від тих, які звичайно робили для вивчення роботи різних відділів травного тракту. Вперше виникла можливість вивчати на здоровій тварині виділення одного з травних соків у чистому вигляді – без домішки їжі. Собаки з фістулою підшлункової залози жили в павловській лабораторії роками. А в цей час за кордоном все ще широко застосовували так звані «гострі» спроби. Їх робили під наркозом. Ці операції супроводжувалися тяжкими ушкодженнями організму, які неминуче приводили до загибелі тварини.
Розробивши способи, що дають можливість проводити досліди на здоровому організмі, і тим самим проклавши нові шляхи дослідження, Павлов зумів глибоко вивчити роботу органів травлення. Виявилося, що вона починається ще до того, як їжа потрапить у рот, і триває протягом багатьох годин.