Людина

Щоб вивчити роботу слинних залоз, Павлов разом зі своїм учнем Глинським розробив новий спосіб операції, який давав можливість в будь-який момент зібрати чисту слину без домішок їжі.

Операція виявилась дуже простою. Як відомо, слина виділяється в порожнину рота по спеціальних вивідних протоках. Щоб змусити слину виділятися не в порожнину рота, а назовні, кінець протоки однієї з слинних залоз разом з невеликим кусочком слизової оболонки рота відокремлюють від сусідніх тканин. Потім через отвір, зроблений у стінці порожнини рота, виводять кінець протоки назовні і прикріплюють його до шкіри. Вже через кілька днів після операції кінець протоки, оточений слизовою оболонкою, добре приживляється і дає можливість почати досліди.

Робота слинних залоз, як виявилося, дуже складна і різноманітна. З надзвичайною точністю і сталістю залози відповідають на різні подразнення.
Ось один з звичайних дослідів на собаці з виведеною назовні протокою привушної слинної залози.

Собака стоїть у станку. У нього на шкірі щоки добре видно горбик – тут приживлено зовнішній кінець протоки. Як тільки собаці дають їжу, з отвору посередині горбика починає виділятися слина.

Дослід починається з прикріплення лійки до вистриженої навколо горбика ділянки шкіри. Дочекавшись цілковитого спокою слинної залози, до лійки підвішують маленьку пробірку для збирання слини.

Ось минула хвилина, за нею друга, третя – з лійки не витекло ні однієї краплі слини. Тепер можна підставити годівницю з нарізаними шматками сирого м’яса. Собака починає їсти. Рівно через хвилину після початку їди пробірку знімають і дивляться, скільки виділилось слини.

Через кілька хвилин, коли виділення слини цілком припиниться, підвішують нову пробірку і досліджують дію іншого сорту їжі.

Дослід показує, що на різні подразники виділяється слина неоднакова і щодо кількості, і щодо складу. Наприклад, коли собаку годують м’ясом, виділяється трохи густої слини, багатої на слиз; слиз вкриває м'ясо, і це полегшує його проковтування.

Щоб з’ясувати, як впливає на роботу слинних залоз суха їжа, в лабораторії Павлова застосували порошок, добутий при розтиранні в ступці сухарів або заздалегідь висушеного м’яса. Коли собаці давали їсти такий порошок, виділялося дуже багато слини. Вона була більш водянистою, ніж слина, що виділяється після годівлі свіжим м’ясом або хлібом. Це й зрозуміло: щоб проковтнути суху їжу, треба її попереду добре змочити великою кількістю рідкої слини.

Коли влити в рот собаки кислоту, слина теж виділяється у великій кількості, але більш лужна. Це захищає слизову оболонку рота від шкідливої дії кислоти.

Звичайно, коли в рот потрапляє їжа, слина виділяється з усіх залоз, але кожна з них працює по-своєму. У відповідь на одні подразники слина виділяється переважно з підщелепної залози, у відповідь на інші – з привушної. Деякі подразники викликають приблизно однакову роботу обох залоз.