Людина

В ті роки, коли Павлов починав вивчати роботу органів травлення, німецький фізіолог Гейденгайн, який вважався одним з кращих спеціалістів у цій галузі, писав: «Результати численних дослідів говорять, безперечно, що нерви, які приходять до шлунка, не мають ніякого впливу на виділення шлункового соку».

Проте Павлов був глибоко переконаний, що робота всіх органів тіла, в тому числі і шлункових залоз, керується нервовою системою. Хіба можна було мати сумнів у цьому, коли практична медицина сповнена прикладів порушення травлення під впливом захворювань нервової системи?

Спостереження над деякими хворими показали, що досить їжі потрапити в рот, щоб почалося виділення шлункового соку. Так, у однієї жінки зрослися стінки стравоходу, і їжі не могла потрапляти в шлунок. Хвора неминуче загинула б з голоду, коли б їй негайно не зробили фістулу шлунка, через яку її і годували. Щоразу, коли жінка брала в рот щось солодке або кисле, у неї через отвір фістули починав виділятися шлунковий сік, хоч їжа з рота в шлунок не потрапляла. Це підтверджувало переконання Павлова в тому, що нерви керують роботою шлункових залоз.

Але Павлов не обмежився цими спостереженнями і разом зі своєю співробітницею Шумовою-Сімановською зробив собаці, у якого вже була фістула шлунка, ще одну додаткову операцію: оголив на шиї тварини стравохід, перерізав його, вивів обидва кінці назовні і закріпив їх по краях шкірної рани.

Після операції їжа, яку собака з’їдав, випадала назовні через отвір перерізаного стравоходу.

Коли перед собакою ставили миску з кількома шматочками м’яса, він починав жадібно їсти їх. Проте кожний проковтнутий шматок випадав назад у миску через отвір стравоходу.

Стоячи в станку, собака з фістулою шлунка і з перерізаним стравоходом кілька годин підряд жадібно ковтав ті самі шматки м’яса і не міг насититися ними. При такій «удаваній» годівлі, як і припускав великий вчений, з фістули шлунка виділявся цілком чистий сік, не змішаний ні з їжею, ні з слиною. Висновок очевидний. Якщо для виділення шлункового соку досить, щоб їжа потрапляла в рот, не потрапляючи в шлунок, значить, робота шлункових залоз справді підпорядкована нервовій системі і керується нею.