Людина

Коли хворі скаржаться на поганий апетит, лікарі іноді приписують їм «апетитні краплі», тобто ліки, які посилюють виділення шлункового соку і тим самим поліпшують апетит.
Про апетит завжди потрібно дбати.

Вивчаючи роботу травних залоз, Павлов прийшов до висновку, що добрий апетит має величезне значення для правильної роботи органів травлення. На їжу, з’їдену без апетиту виділяється менше травних соків, тому вона повільніше і гірше перетравлюється, менше користі дає людині.

У здорової людини завжди буде добрий апетит, якщо вона дбає про правильний режим харчування, тобто сідає за стіл завжди в певні години, їсть не поспішаючи, в спокійній обстановці.

Їсти з апетитом – це значить їсти охоче, з задоволенням. Але трапляються люди, для яких їжа не тільки задоволення, а мало не головна насолода в житті. Їх думки захоплені одним прагненням – якнайсмачніше і якнайбільше поїсти. Такі, наприклад, персонажі гоголівських творів – старосвітські поміщики і Петро Петрович Півень. Вони ніколи не скаржилися на брак апетиту і разом з тим завжди дбали про те, щоб ще більше посилити його, щоб наїстися донесхочу. Такі черевоугодники заради свого шлунка відмовляються від інших людських потреб.

Це крайнощі. До яких культурна людина, звичайно, ніколи не дійде.
Проте є й інші крайнощі, до яких, на жаль, часто доходять люди справді культурні, - це зневажливе і навіть, як казав Павлов, презирливо-неуважне ставлення до їди.



Кожний з нас прагне якнайкраще організувати свою працю: навчальну, виробничу, громадську. Але захоплюючись навчанням, роботою, читанням, спортивними іграми, дехто з нас не завжди правильно організовує своє харчування, не залишає досить часу, щоб спокійно, не поспішаючи, поснідати, пообідати. Таке ставлення до свого харчування несприятливо позначається на здоров’ї і працездатності.

В 1896 році Павлов прочитав кілька лекцій для лікарів. Він докладно розповів про роботу травних залоз. В останній, заключній лекції великий фізіолог торкнувся таких питань, які мають велике практичне значення. Особливу увагу він приділив питанням правильного харчування.

- Як часто, - казав Павлов, - людина так багато працює, що ні на хвилину не може відірватися думкою від своєї справи. Вона їсть немовби непомітно для самої себе, їсть, не припиняючи роботи.
- Така систематична неувага до їди, - говорив далі Павлов, - звичайно, готує в більш-менш близькому майбутньому розлад травної діяльності з усіма його наслідками. Апетитного, запального соку нема або дуже мало; видільна діяльність розгорається повільно; їжа лишається в травному каналі набагато довше, ніж слід; при недостатній кількості соків вона бродить; в такому вигляді надмірно подразнює оболонку каналу і, таким чином, природно підготовляється і розвивається хворобливий його стан.
Обов’язок лікаря – прагнути поширювати правильне ставлення до їди.

І Павлов довго говорив про найважливіші правила їди: їсти потрібно не поспішаючи, в спокійній обстановці; не можна під час їди читати або вести серйозні розмови: потрібно по змозі абстрагуватися від ділових думок, від повсякденних турбот; навколо все повинно бути охайним і чистим.

«Апетит приходить під час їди», - говорить старе прислів’я. Іноді начебто нема апетиту, неохоче думаєш про їду, але як тільки зробиш усі звичні приготування до їди, вимиєш руки, сядеш за стіл, візьмеш хліб і т.д., уже починаєш відчувати апетит! Усе це перетворилося в звичайні умовні подразники, які сприяють роботі травних залоз.



Іноді перед обідом їдять кислу або солону закуску, наприклад, капусту, оселедець. Це також сприяє виділенню травних соків, а значить, і посиленню апетиту.

Проте можна обійтися і без закуски. У нас обід найчастіше починають з рідкої страви, яка викликає апетит, - супу або борщу.

Такі страви, як варене м'ясо, риба, каша або картопля, самі по собі не викликають значного виділення травних соків, але якщо попереду з’їсти суп, буде забезпечене добре перетравлювання і другої страви. Коли ж доводиться обідати без першої страви, то звичайно, якщо лікарі не забороняють цього внаслідок якоїсь хвороби, додають до другої страви солоні, кислі або гіркі приправи (підливи з оцтом, помідори, солоні огірки, гірчицю тощо). І тоді виділення травних соків посилюється.