Людина

«Скільки людей - стільки й характерів», - часто повторюємо ми. І це дійсно так, двох однакових людей немає і навіть близнюки, настільки вони однакові на перший погляд, на другий виявляються зовсім різними людьми. Люди мають різні системи цінностей, захоплення, принципи та світогляду, по-різному реагують на зовнішні подразники. Характер людини обумовлює його вчинки, з яких і складається життя. Ми пропонуємо вам разом простежити, з чого складається характер і чи можна змінити його.



Вчені психологи називають характером індивідуальне поєднання тих властивостей особистості, які проявляються у вчинках людини і визначають його ставлення до навколишнього середовища.

У перекладі з грецької слово «характер» - Charakter - означає «відбиток», «карбування». Вже з самої назви видно, що в усі століття характер розглядався як стійка система особливостей особистості людини, такий своєрідний внутрішній стрижень, на який як кільця нанизуються інші властивості.



Характер тісно пов'язаний з темпераментом людини та її здібностями. У якійсь мірі він є однією зі складових частин характеру, тому що обумовлює форму прояву реакцій людини, динаміку її психічних процесів. Тип темпераменту змінити не можна, але людина з сильною волею може контролювати і коригувати його негативні риси. Поняття здібностей теж входить у визначення характеру. Наприклад, розвиваючи здатність до праці, ми одночасно розвиваємо працьовитість, як рису характеру.
Типи темпераменту, як правило, успадковуються дитиною від одного з батьків. Але темперамент це тільки база для виховання різних рис характеру. Наприклад, можна виховати наполегливість і в холерика, і у флегматика, але проявлятися він буде в кипучої активності у одного і методичної роботі в іншого. Характер не є природженим і незмінною властивістю, він формується під впливом життєвого досвіду, виховання, навколишнього середовища.

Є галузь психології, присвячена вивченню характеру людини. Вона називається характерологія. В окрему дисципліну характерологія виділилася не так давно, але вже в давні часи робилися спроби вивчення та прогнозування характеру людини. Так, наприклад, вивчення впливу імені людини на її характер, підбір сприятливих поєднань імені та по батькові. Фізіогноміка - вчення про зв'язок зовнішності людини і його характеру. Навіть графологію, науку, яка встановлює зв'язок почерку людини і його характеру, теж можна віднести до однієї з предтеч характерології.




У характері кожної людини можна виділити загальні групи рис. Різні вчені пропонують різний розподіл рис характеру на групи. Класифікацій безліч, від вузькоспеціальних до науково-популярних. Одним з найбільш наочних способів розподілу на групи є система Б.М. Теплова.
У першу групу цей учений виділив загальні риси характеру, ті, які є психічною основою особистості. Це такі якості як принциповість, чесність, мужність і, природно, їхні антиподи: малодушність, нещирість.
У другу групу входять ті риси характеру, в яких виявляється ставлення людини до інших людей. Тобто товариськість і замкнутість, доброта і недоброзичливість, уважність і байдужість.
Третю групу рис характеру становлять ті риси, які виражають ставлення людини до самої себе. Саме до цієї групи відносяться гордість і зарозумілість, марнославство, зарозумілість і почуття власної гідності, адекватна гордість.
Четверта велика група рис відбиває ставлення людини до праці. Працьовитість і лінь, страх труднощів і наполегливість в їх подоланні, активність і безініціативність входять в цю групу.
У типологіях рис характеру інших учених варто виділити дві дуже важливі групи рис характеру, нормальні і аномальні. До нормальних ставляться ті риси, які притаманні психічно здоровим людям, а до аномальних - риси людей із захворюваннями психіки.



Цікаво те, що однакові риси характеру можуть ставитися і до нормальних, і до аномальних. Вся справа в тому, якому обсязі вона виражена в характері тієї чи іншої людини. Наприклад, підозрілість може бути абсолютно здоровою, але при її домінуванні можна говорити про параною.

Розібравшись з основними виділяємими групами рис характеру, резонно було б перейти до типології характерів. Але тут у сучасній психології немає загальної класифікації. Та і як можна класифікувати характери при тому багатстві сполучуваності їх рис у різних людей? Тим не менш, такі спроби робилися вченими дуже давно.



Наприклад, є поділ характерів по їх домінуючим вольовим і емоційним якостям. У результаті виділяють вольовий тип характеру (дієвий, з домінуючою волею), емоційний (керується емоційним фоном) і розумовий (тверезомисляча, що спирається на доводи розуму).

У свій час німецький лікар-психіатр Кречмер класифікував людей по додаванню і висловив гіпотезу, що людям певної конституції властиві й певні риси характеру.
Так астенікам, людям худорлявої статури, з тонкими кістками і слабкими мускулами, властива слабка емоційність, любов до філософії та самоаналізу, схильність до самотності.
Людям атлетичного типу (середній або високий зріст, широка грудна клітка, відмінна мускулатура) властиві сильна воля, наполегливість і навіть упертість.
Третій тип конституції - пікніческий, його відрізняє середній ріст, добре розвинена жирова тканина, слабкі м'язи. Люди цього типу емоційні, прагнуть отримувати від життя задоволення.
І хоча пізніше ця типологія характерів була визнана не повністю вірною, зерно істини в ній є. Люди, з певною будовою тіла частіше страждають подібними нервовими розладами. Тип конституції людини є вродженим, на нього впливає генетичний чинник, який також обумовлює деякі недуги. Що й робить гіпотезу про загальні риси характеру вірогідною. Ми ще раз підкреслимо, що мова йде виключно про деякі риси, а не про характер повністю.




Характер людини дещо змінюється протягом усього його життя. Ці зміни протікають найчастіше не усвідомлено, але іноді людина свідомо міняє якісь риси. Але основні, базисні риси, закладаються ще в далекому дитинстві і можна з упевненістю стверджувати, що до 5-6 років дитина вже має свій власний характер. Вже до другого року життя дитина демонструє вольові риси характеру, а до 3-4 років формуються ділові риси. Явні ознаки комунікативних рис характеру виявляються до 4-5 років, коли дитина починає брати активну участь у групових рольових іграх.



У цей віковий період на характер дитини найсильніший вплив надають дорослі, то, як батьки звертаються з малям. Якщо батьки приділяють увагу дитині, розмовляють з ним і цікавляться його бажаннями, то у такої дитини найімовірніше розвинеться довіра до людей, товариськість і життєрадісність. В іншому випадку вірогідна поява таких рис як замкнутість, закритість.

У шкільні роки продовжується формування характеру дитини, але в молодших класах пріоритетним є думка батьків і вчителів, а в середніх класах більший вплив на характер складають однолітки. У старших класах картина знову міняється: думка дорослих знову стає більш вагомим. Але вплив старших стає більш опосередкованим, повагою людини як особистість і самооцінкою молодої людини. Також у цей період більший вплив на характер людини набувають засоби масової інформації.
Надалі зміни характеру будуть складатися з подій особистого життя, зустрічей з яскравими харизматичними особистостями, а також під впливом вікових змін. Найпомітнішими з останніх є зміни характеру особистості в старшому віці. У 50 років людина виявляється як би на стику минулого і майбутнього. Йому вже не властива звичка будувати плани й жити майбутнім, але ще рано вдаватися до спогадів. Після 60 років починається новий етап у житті людини, коли минуле і сьогодення набувають особливу цінність. Виявляються такі риси характеру як неквапливість, розміреність. Також дещо змінює характер і починаються проблеми зі здоров'ям.




Як правило, нові риси характеру найбільш швидко і повно проявляються в людині, якщо вони схожі з вже існуючими. Після тридцятирічного віку кардинальні зміни характеру відбуваються вкрай рідко. І все ж змінюватися ніколи не пізно.
Людина завжди може змінити риси характеру, які йому не подобаються. Для цього існують безліч методик, але всі вони базуються на одному: бажання змінитися повинно бути внутрішнім і усвідомленим.



Хорошим помічником у зміні характеру стане системний підхід. Випишіть на окремий листочок риси характеру, від яких ви хочете позбутися. Напроти кожної риси напишіть, в чому вона проявляється. Знаючи це, вам буде легше контролювати себе і не допускати неприємних вам дій. Характер людини створюється довго, і збиваються неприємні риси складно, це вимагає кропіткої і тривалої праці. Але це не неможливо і особливу складність представляє буквально перший тиждень. Коли контроль над проявом «темної» сторони вашого характеру перейде у звичку, стежити за своєю поведінкою стане значно легше. І дуже скоро те, що вам не подобалося у вашому характері, перестане ускладнювати вам життя і спілкування з близькими.

Наприклад, вашою негативною рисою є гнівливість. Вона проявляється в тому, що ви, не дослухавши співрозмовника, встигаєте нагрубити йому. Вам варто почати контролювати свої дії: спробуйте дослухати співрозмовника до кінця, порахуйте до п'яти або десяти, перш ніж сказати різкість.

Також хороші результати у зміні свого характеру дає зразок для наслідування. Вибравши якийсь зразок (їм може бути як реальна, так і вигадана особа), ви починаєте рівнятися на нього. І запитуєте себе, як би він вчинив на вашому місці. Копіюючи бажану манеру поведінки, ви також будете виробляти у себе правильні звички і мінімізуєте прояву негативних рис характеру. Тут Ми зробимо лише таке зауваження: не намагайтеся скопіювати чиюсь поведінку в точності, як вона є, поверхово. Та й навряд чи у вас це вийде. Потрібно розуміти, що ви по-своєму індивідуальні, а тому деяка риса буде проявлятися зі своїм властивим тільки вам відтінком.

Наприклад, ви хочете бути таким же твердим у спілкуванні з клієнтами, як і ваш колега по роботі. Це зовсім не означає, що ви повинні в точності копіювати його дії. Тобто якщо вам з боку бачиться, як ваш колега незворушно й упевнено спілкується з кожним з клієнтів, то, слідуючи йому, кілька неправильно надягати «маску незворушності й упевненості», повністю наслідуючи його міміці та інтонації. Вірніше, тільки цього буде недостатньо. Краще, якщо ви ще й спробуєте розібратися, за рахунок чого йому вдається бути таким. Напевно, ваш колега добре розбирається у своєму питанні, володіє великим словниковим запасом і це додає йому впевненості в розмові. Можливо, він більш адекватно реагує на критику, відсіваючи особисті, які-небудь необґрунтовані претензії і виділяючи лише дійсно проблемні моменти, тим самим уникаючи непотрібних суперечок і конфліктів. Тобто ви повинні розкласти по поличках характер людини, який служить для вас зразком для наслідування, і постаратися виробити ці якості в собі.

Неважливо, якою системою виправлення себе ви скористаєтеся. Важливо, щоб ви щиро хотіли змінитися на краще, тоді для вас не буде нічого неможливого. Пам'ятайте, що немає межі досконалості, розвивайте в собі все найкраще, а Ми бажаємо вам у цьому успіху!