Людина

< назад У зимово-весняний період сільські діти та підлітки заготовляли добрива, затримували на полях сніг, закладали парники, лагодили сільгоспреманент, поповнювали посівний і посадковий фонди, улітку виконували значний обсяг робіт на прополюванні сільгоспкультур, боротьбі зі шкідниками, особливо гризунами та довгоносиком. Та найширше праця підлітків і дітей використовувалася в період збирання врожаю.

Улітку 1943 р. на полях колгоспів і радгоспів Ворошиловградської та Харківської областей працювало 32 635 учнів і вчителів, які виробили 1 116 225 трудоднів. Протягом літа й осені 1944 р. в УРСР у сільськогосподарських роботах узяли участь понад 960 тис. учнів і близько 26 тис. учителів, які сумарно виробили 26 155 тис. трудоднів. У загальному обсязі сільськогосподарських робіт 1944 р. питома вага дітей і підлітків становила 17,8% від усієї маси працездатних колгоспників в УРСР. Це, своєю чергою, зменшило навантаження на одного працездатного дорослого колгоспника з 4,38 га до 3,6 га землі, що перебувала в обробітку. Повсюди звичайним явищем було перевиконання дітьми визначеного для них у роки війни мінімуму трудоднів — не менше 50. Наприклад, у Херсонській області середній виробіток трудоднів підлітками в 1944 р. становив 106, а в 1945 р. — 115. У Кіровоградській області, відповідно, 79 і 88 трудоднів.

За наслідками господарювання в 1944 р., що відбувалося у важких умовах воєнного часу за відсутності необхідної кількості техніки, тягла, робочих рук, кваліфікованих кадрів, сортового насіння, трудівники села одержали такі результати: урожайність зернових культур у колгоспах у середньому по Україні становила 10,8 ц з га (при плані 9,1 ц), цукрового буряка — 112,0 ц з га, соняшника — 8,2 ц з га, картоплі — 75,0 ц з га. Валовий збір у колгоспах зернових культур складав 121 321 тис. ц, цукрового буряку — 28 254 тис. ц, соняшника — 5893 тис. ц, картоплі — 39 889 тис. ц, що, відповідно, становило лише 54,6%, 20,5%, 62,7% і 66,6% валового збору цих же культур у 1940 р. Цього року колгоспи та радгоспи здали державі 67% довоєнної кількості поставок зерна.

У 1944 р. знову мали місце великі проблеми зі збиранням і вивезенням цукрового буряка на заводи та приймальні пункти. Але якщо ціною неймовірних зусиль основну масу солодких коренеплодів було викопано і закагатовано, то план вивезення коренів на переробку не виконали, і цей процес тривав аж до весни 1945 р. Наприклад, в одній з основних бурякосіючих областей — Вінницькій — станом до 5 лютого 1945 р. було вивезено лише 79,5%.

Водночас восени 1944 р. через нестачу техніки, тягла та робочих рук виникли серйозні проблеми з проведенням посівів озимини та оранки на зяб. У телеграмі голови РНК УРСР М. Хрущова та секретаря ЦК КП(б)У Д. Коротченка виконкомам обласних рад та обкомам КП(б)У (вересень 1944 р.), зазначалося, що осіння посівна в більшості областей республіки проходила незадовільно, кращі агротехнічні терміни посіву були упущені. Особливо погано посівні роботи проводилися у Житомирській, Сумській, Вінницькій, Кіровоградській, Запорізькій, Дніпропетровській областях, де станом на 20 вересня план сівби озимих було виконано, відповідно, на 75%, 67%, 66%, 46%, 47,7%, 54,5%, а також у Миколаївській, Херсонській та Одеській областях. Завдяки оперативним та рішучим заходам, здебільшого адміністративного характеру, стан справ із сівбою озимих дещо поліпшився, однак план сівби та оранки на зяб виконати не вдалося.

У 1945 р. порівняно з попередніми роками сільськогосподарські роботи здійснювалися в умовах кращого матеріально-технічного забезпечення. Колгоспи і радгоспи якісніше підготувалися до весняних польових робіт і провели їх, незважаючи на пізню весну, більш організовано. План сівби ранніх культур було виконано на 107,2%, соняшника — на 108,5%. Було перевиконано плани сівби цукрового буряка, кукурудзи та інших сільськогосподарських культур. Посівна площа порівняно з попереднім роком збільшилася на 1,9 млн га.

Хоча ситуація з забезпеченням сільськогосподарських робіт технікою та тяглом змінювалася на краще, питома вага використання корів як на весняних польових роботах, так і у всьому комплексі сільськогосподарських робіт у 1945 р. залишалася надзвичайно високою. Про те, як широко використовувалися корови на польових роботах у колгоспах 1945 р. видно з даних по двох областях — Кам’янець-Подільській і Харківській. У першій під час весняних робіт використовувалося 119 708 корів із наявних на той час в області 203 321. У другій питома вага польових робіт, виконаних на коровах переважно з підсобних господарств колгоспників, становила 37% від обсягу робіт, виконаних живим тяглом.

У цілому по Україні в 1945 р. вже було освоєно 76% довоєнних посівних площ, а посівна площа зернових досягла 84% довоєнного рівня, соняшника — 125%, проса — 121%. Особливо важливе значення для економіки республіки й усього СРСР мало відновлення посівної площі основного виробника сільськогосподарської продукції — колгоспів. Насамперед колективні господарства відроджували довоєнні посівні площі зернових (80%) та овочево-баштанних культур і картоплі (76%), що зумовлювалося необхідністю збільшення постачання продовольства для Червоної армії й населення міст, а також для забезпечення харчування самих селян. Посіви технічних культур було відновлено на 61%, а кормових — на 29% довоєнних площ. Загалом у колгоспах посівні площі вдалося відновити на 71%, сортовим насінням уже було засіяно 56% усіх зернових культур, 39% соняшника, 54% льону, 26% картоплі.

Збирання врожаю 1945 р. відбувалося в більш стислі терміни, ніж у 1944 р. Цьому значною мірою сприяло повернення до мирної праці перших груп демобілізованих воїнів. І хоч несприятливі метеорологічні умови 1945 р. дещо знизили врожайність та валовий збір зернових і технічних культур порівняно з попереднім роком, однак і за цих умов тисячі колгоспів, багато районів і цілі області перевиконали державні нормативи врожайності. Так, колгоспи Сталінської області перевиконали план урожайності зернових на 39%, Дніпропетровської — на 8%, Полтавської — на 5%. Багато передових колгоспів і бригад одержали стопудові врожаї зернових культур, добилися високих урожаїв технічних культур, зокрема виростили по 200 ц і більше цукрових буряків із гектара.

Відроджуючи сільськогосподарське виробництво, УРСР уже у ході війни значною мірою поновила своє місце з виробництва найважливіших продовольчих культур. У 1945 р. питома вага України в колгоспних посівах зернових культур становила 18,2% їх виробництва у СРСР проти 16,8% в 1940 р., картоплі — 18,2% проти 18,4%. У 1945 р. українське село здало державі понад 5 млн т зерна, 925 тис. т картоплі та багато іншої рослинницької продукції.

Відразу ж після вигнання окупантів у визволених районах розпочалося цілеспрямоване відродження тваринницької галузі, що внаслідок заподіяних війною збитків перебувала у жалюгідному стані. Особливо постраждало громадське тваринництво, зокрема його матеріально-технічна база. Великі тваринницькі приміщення було зруйновано та спалено. Складні механізми, доїльні апарати, техніка для прибирання тваринницьких ферм та обробітку кормів, яких і до війни було обмаль, знищені. Та найбільшою шкодою, якої зазнав громадський сектор тваринництва, стала втрата поголів’я продуктивної худоби. Коли в перший період після визволення території України від ворога заново створювали колгоспні ферми, то за рахунок одержаних від селян та військових частин удалося зібрати лише 210,6 тис. голів великої рогатої худоби, 55,3 тис. свиней, 107,9 тис. овець, 683,1 тис. коней (головним чином вибракуваних військовими). Це становило, відповідно, 6,3%, 1,9%, 3,4% і 23,8% від довоєнного поголів’я колгоспів і радгоспів. Із наведених даних видно, що найбільших втрат у громадському тваринництві було завдано живому тяглу — конярству, а також свинарству та вівчарству. Навіть на середину 1944 р. суттєвого збільшення поголів’я у громадському тваринництві східних областей не відбулося, адже кількість великої рогатої худоби досягла лише 61,1%, свиней — 16,1%, овець — 28,6% від довоєнної.

Великі збитки було завдано також тваринництву підсобних господарств колгоспників, робітників і службовців. За даними на 1 липня 1944 р., в особистому користуванні колгоспників залишилося корів — 83,2%, свиней — 25,8%, овець і кіз — 94,3% від довоєнної кількості.




У процесі відновлення тваринницької галузі головна увага зосереджувалася на громадському тваринництві. Основним джерелом збільшення поголів’я худоби було його поповнення за рахунок приплоду та контрактації молодняка у сільських мешканців. Виходячи з того, що особиста худоба селян найменше постраждала в період окупації, РНК СРСР і ЦК ВКП(б) постановами від 13 квітня 1943 р. та 21 серпня 1943 р. визначили планові завдання й порядок проведення контрактації та закупівлі молодняка у селянських господарствах у визволених районах. Контрактацією в обов’язковому порядку охоплювалися практично всі селянські господарства, котрі мали корів, свино-, вівце-, козо- та конематок. Колгоспники, які здавали за контрактацією одне теля або двоє ягнят, звільнялися в 1943 р. від м’ясопоставок. За худобу, здану по контрактації, її власники одержували певну компенсацію зерном на тих же умовах, що й у тилових районах СРСР.

У ситуації, коли компенсація, передбачена умовами контрактації, неповністю покривала вартість худоби, ставлення до неї серед селян не було однозначним. Частина, намагаючись якнайбільше зробити для прискорення перемоги й відбудови, свідомо віддавала молодняк своєї худоби для поповнення громадського стада, інші, проявляючи законослухняність, робили це вимушено, а були й ті, хто відверто або приховано намагався втримати молодняк у своїх господарствах, хоча, урешті-решт, такі дії були марними.

Лише впродовж 1943–1944 рр. в областях України у селян було законтрактовано 1287 тис. голів молодняка великої рогатої худоби, свиней, овець та кіз, а до кінця 1945 р. — 2 млн. За 1944 і 1945 рр. у колгоспників було знято з контрактації й продано на колгоспні тваринницькі ферми 1628,4 тис. телят, 91,5 тис. поросят, 199,2 тис. ягнят.
Згідно з рішенням центральних органів влади, в УРСР із РРФСР та інших республік було реевакуйовано близько 100 тис. голів збережених там великої рогатої худоби, овець, кіз і коней. Крім того, колгоспи України за рахунок виділених державою на відбудову тваринницьких ферм і закупівлю худоби 388,9 млн крб та наданих кредитів змогли придбати на пільгових умовах у східних регіонах країни тільки в 1943 р. 210 тис. голів великої рогатої худоби, 9,5 тис. волів, 510 тис. овець, 101 тис. свиней, 20,3 тис. коней.

У порядку допомоги від республік та областей СРСР в Україну на завершальному періоді війни було завезено 300,7 тис. коней, 282,4 тис. голів великої рогатої худоби, 500,7 тис. овець та кіз, 17,8 тис. свиней.

Вагомий внесок у відродження тваринництва республіки зробила Червона армія. За розпорядженням військових рад фронтів значна частина відбитої у ворога худоби, насамперед племінної, передавалася колгоспам і радгоспам. Так, наприкінці 1943 р. військові частини 1-го Українського фронту передали колгоспам 1140 голів великої рогатої худоби та 5300 овець, частини 3-го Українського фронту за рік визвольних боїв на території України — 3200 коней та лошат, 1260 овець, 188 голів великої рогатої худоби, частини 2-го Українського фронту — 5500 коней та лошат, 700 овець, 180 голів великої рогатої худоби. Навесні 1944 р. лише 38-а армія залишила колгоспам і радгоспам Вінницької області 3860 коней. Військові частини передавали трофейну худобу й селянам. Навесні 1944 р. селяни-одноосібники Тернопільщини одержали від 3-ї танкової армії 1377 коней. У першому півріччі цього ж року у зоні 2-го Українського фронту селянам було передано 3405 коней, 3-го Українського — 1000 коней. Значно збільшилася кількість переданої військами худоби наприкінці війни. Так, лише з 1-го Українського фронту для колгоспів республіки надійшло 100 тис. голів великої рогатої худоби та 20 тис. овець.

У результаті проведеної відновлюваної роботи за період із початку визволення України від загарбників і до кінця 1944 р. у тваринницькій галузі відбулися певні позитивні зміни. Насамперед вони проявилися у збільшенні поголів’я худоби в усіх категоріях господарств. У громадському секторі державний план розвитку поголів’я великої рогатої худоби в 1944 р. було виконано на 115,2%, у тому числі корів — на 133,7%, поголів’я свиней — на 100%, у тому числі свиноматок — на 111,1%. Звичайно, у східних областях, які були визволені раніше й де відбудовні роботи тривали довше, поголів’я худоби було набагато більшим, ніж в інших регіонах України. Загалом же в республіці на кінець 1944 р. поголів’я великої рогатої худоби становило 64,9%, свиней — 19,9%, овець і кіз — 42,5%, коней — 38,6% від наявного на 1 січня 1941 р.

Процес відновлення поголів’я худоби в 1943–1944 рр. стримувався через нестачу маточного поголів’я, яке на початок 1945 р. у республіці в усіх категоріях господарств становило: по коровах — 67,2%, свиноматках — 21,3%, вівцематках і ярках — 37,2%, козоматках — 134,0%, кобилах — 45,2% до маточного поголів’я на початок 1941 р. Особливо невтішною була ситуація з маточним поголів’ям у громадському тваринництві колгоспів. далі