Людина

Ще за стародавніх часів люди вважали кров «носійкою життя» і намагалися використати її чудові властивості для врятування поранених, повернення здоров’я хворим і молодості старим.

У письмових пам’ятках стародавніх єгиптян, у працях грецького вченого і філософа Піфагора, у творах Гомера і Овідія (грецький і римський поети) описуються спроби використати кров для лікування. Але в ті часи, так само як і в середні віки, лікарі не знали законів кровообігу і тому використовували кров тільки як «цілющий напій»: хворим давали пити кров тварин або здорових людей. Звичайно, особливого успіху від такого «лікування» не було. Ідея про вливання крові в кровоносні судини – вени або артерії – народилася тільки в ХVII ст. після відкриття Гарвеєм законів кровообігу.

Спочатку для переливання крові людині лікарі намагалися знов-таки використати кров тварин.



В 1667 р. у Франції Дені і Еммерец зробили перше в історії людства внутрішньовенне переливання крові людини. Знекровленому вмираючому юнакові перелили кров ягняти. Перше переливання випадково було вдалим. Хоча чужорідна кров і викликала тяжку реакцію, хворий переніс її і видужав.

Успіх окрилив учених. Вони почали переливати кров тварин іншим хворим. Проте дальші спроби були невдалими: хворі гинули. Родичі потерпілих порушили проти лікарів судовий процес, і переливання крові було заборонено законом. Але вчені не переставали думати про врятування життя людей з допомогою переливання крові. Наприкінці ХVIII ст. було доведено, що невдачі і тяжкі смертельні ускладнення, які виникали при переливаннях людині крові тварин, залежали від того, що еритроцити тварин склеюються і руйнуються в кров’яному руслі людини. При цьому з них виділяються речовини, що діють на людський організм як отрути. І тоді стало зрозумілим, що для переливання крові людині треба використовувати тільки людську кров.

Перше в світі переливання крові від людини людині було зроблено в 1819 р. в Англії. В Росії його зробив вперше в 1832 році петербурзький лікар Вольф. Успіх цього переливання був блискучим: життя жінки, що була при смерті через велику крововтрату, врятували.

Лікарі всіх країн, і особливо російські вчені Г.Хотовицький, І.В.Буяльський, В.Сутугін, О.М.Філомафітський, гаряче взялися за впровадження в життя нового чудового методу лікування.



Проте вже з самого початку стало зрозуміло, що переливання і людської крові не завжди безпечне для життя хворого. В одних випадках перелита кров діяла прекрасно, в інших – хворі гинули. При цьому спостерігалися точнісінько такі явища, як і при загибелі тих людей, яким у ХVII ст. переливали кров тварин. Отже, кров різних людей також не завжди сполучна і кров однієї людини чимось відрізняється від крові іншої. В чому ж ці відмінності? Чому в одних випадках чужа кров дуже добре «приживається» в організмі нового «хазяїна» і рятує йому життя, а в інших руйнується і викликає тяжку, іноді смертельну реакцію?

На це питання знайшли відповідь два вчені – австрієць Карл Ландтштейнер і чех Ян Янський. Вони встановили, що всі люди за біологічними властивостями крові поділяються на 4 групи. Належність до тієї чи іншої групи крові – природжена, стала, немінлива властивість.

Визначити, до якої групи належить кров кожної людини, можна за властивостями еритроцитів склеюватися, збиратися в купки і руйнуватися при попаданні їх у плазму або сироватку крові іншої групи.

До І (0) групи належить кров, еритроцити якої не склеюються в плазмі або сироватці інших груп, тому кров І групи можна переливати всім людям.

До ІІ (А) групи належить кров, еритроцити якої склеюються і руйнуються в плазмі або сироватці крові І і ІІІ груп. Кров цієї групи сполучна з кров’ю ІІ і ІV груп і її можна переливати тільки людям з цими групами крові.

До ІІІ (В) групи належить кров, еритроцити якої склеюються і руйнуються в плазмі або сироватці крові І і ІІ груп, але сполучні з ІІІ і ІV групами. Кров цієї групи можна переливати людям з кров’ю ІІІ і ІV груп.

До ІV (АВ) групи належить кров, еритроцити якої склеюються в плазмі або сироватці всіх інших груп. Тому кров цієї групи можна переливати тільки людям, які мають ту саму, тобто ІV групу крові.

Групова належність крові залежить від наявності в еритроцитах і сироватці особливих речовин – аглютиногенів ( в еритроцитах ) і аглютинінів ( у сироватці ).
Після відкриття груп крові переливання крові стало могутнім засобом у боротьбі за врятування людського життя.

Спочатку лікарі переливали кров тільки безпосередньо від людини людині. Це були так звані «прямі» переливання крові. Але потім, коли цей метод лікування почали застосовувати все ширше і ширше, виникла потреба попередньої заготівлі великої кількості крові різних груп.

Де ж взяти так багато крові (адже це повинна бути кров здорових людей!), як зробити, щоб вона не зсідалася під час зберігання і не втрачала своїх цілющих властивостей?

За розв’язання цих питань взялися вчені багатьох країн, де ця складна система була цілком розв’язана. Було організовано постійну широку донорську сітку (донорами називають людей, які дають для переливання свою кров, а люди, яким роблять переливання крові, називаються реципієнтами). При цьому здоров’я донорів спеціально охороняється. Кров у них беруть в невеликих кількостях і через тривалі проміжки часу, вони дістають посилене харчування – таким чином, це цілком безпечно для їх здоров’я.

І, нарешті, вчені знайшли способи консервування крові. Виявилося, що коли до тільки що взятої у донора крові додати трішки нешкідливого для людини розчину лимоннокислого натрію, то така кров (вона називається «цитратна») не зсідається і може зберігатися при температурі +4 - +6 градусів по Цельсію кілька місяців. Дія цитратної крові нічим не відрізняється від дії свіжої. Тепер у кожній великій і маленькій лікарні є постійний запас крові різних груп. Її розлито і запаковано в спеціальних ампулах. На кожній ампулі є наклейка: на ній зазначено групу крові, яка є в ампулі, прізвище донора і дату заготівлі крові. Тепер консервовану кров можна перелити хворому відразу.



За останні 50 років почали застосовувати не тільки внутрішньовенні, але й внутрішньо артеріальні переливання крові. Цей спосіб переливання крові повертає до життя людей з спиненим диханням і припиненою роботою серця, тобто таких, яких, здавалося б, можна вважати вже мертвими.

В останні роки почали широко застосовувати переливання окремих складових частин крові: еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів і плазми – залежно від того, яких складових частин крові більше всього потребує хворий.

Успішні переливання крові, які дуже поширені в усьому світі, щодня врятовують життя тисячам людей, повертають здоров’я хворим. Неоціненну роль відіграло переливання крові під час Великої Вітчизняної війни.

Так поступово розкриває наука таємниці крові. Ми вже чимало знаємо про неї, вміємо використовувати її «життєві сили», вміємо лікувати багато хвороб крові. Але вчені не спиняються на досягнутому, а життя щодня ставить перед ними нові завдання.

Триває вивчення будови і властивостей крові, удосконалюються методи її лікувального застосування, триває боротьба з її хворобами.