Відомий правозахисник Євген Захаров прокоментував особливості нещодавно прийнятого Закону "Про відновлення довіри до судової системи", який ще називають законом про люстрацію суддів.
8 квітня Верховна Рада України прийняла довгоочікуваний Закон "Про відновлення довіри до судової системи України", який інакше називають законом про люстрацію суддів. Основною метою цього закону, за задумом його авторів, є перевірка суддів загальної юрисдикції та притягнення до відповідальності тих, хто порушив присягу або вчинив кримінальний злочин при винесенні рішень щодо учасників акцій протесту, починаючи з 21 листопада 2013 року.
Однак відомий правозахисник Євген Захаров, виступаючи на форумі "Росія - Україна: Діалог" розкритикував цей документ, оскільки він суперечить міжнародним стандартам в галузі люстрації. Пропонуємо вашій увазі коментар правозахисника до прийнятого закону про люстрацію суддів.
Закон "Про відновлення довіри до судової системи України" суперечить міжнародним стандартам у цій галузі, а також рекомендаціям Ради Європи, що суперечить практиці Європейського суду з люстраційних справ, а таких справ вже багато.
Тому можна апріорі вважати, що судді, які будуть звільнені з посади у відповідності з цим законом згодом зможуть подати заяву до Європейського суду, і по всій ймовірності, виграють свої справи в суді, грунтуючись на тій практиці, яка працює.
Судді, які будуть звільнені з посади у відповідності з цим законом згодом зможуть подати заяву до Європейського суду, і по всій ймовірності, виграють свої справи в суді
Ідея закону полягає в тому, що створюється спеціальна тимчасова комісія, яка складатиметься з п'ятнадцяти чоловік, п'ять з яких буде призначати пленум Верховного Суду, п'ять осіб - урядові уповноважені по боротьбі з корупцією, і ще п'ять чоловік призначає Парламент. Причому десять чоловік повинні бути представниками громадськості. За якою процедурою вони будуть вибиратися, законом прямо не зазначено.
І ось ці п'ятнадцять чоловік, Тимчасовий комітет, який, як передбачається, буде створено при Вищій раді юстиції, є свого роду прокладкою між суспільством і судовими органами.
Відповідно до Конституції України, звільнити суддю може лише Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів. І фактично тимчасова комісія тільки вивчає, ініціює люстраційні процедури, роблячи один із трьох висновків: про те, що насправді суддя не підлягає люстрації або ж що він повинен бути звільнений, і тоді його справа подається у ВСЮ або ВККС, або що в діях судді проглядаються ознаки завідомо неправосудного рішення, злочину, і тоді цей комітет передає свій висновок в Генеральну прокуратуру України. Тобто комітет приймає рішення, які мають рекомендаційний характер.
Але помилкою законодавців є те, що згідно Хартії Ради Європи про незалежність суддів будь-який орган, який розглядає справу судді і виносить рішення з цього приводу, має більш ніж наполовину складатися із суддів.
За законом цього немає. Це можна виправити єдиним чином: якщо представники громадськості будуть призначатися парламентом або уповноваженими по боротьбі з корупцією з колишніх суддів. Тільки таким чином можна забезпечити цей міжнародний стандарт.
Я хотів би ще сказати кілька загальних слів про люстрацію. Я противник люстрації, чесно кажучи. Між іншим, той висновок, який робиться, про звільнення з посади - не що інше, як один з видів кримінального покарання, якщо я не помиляюся, стаття 55 Кримінального кодексу, де одним з видів покарання визначається позбавлення посади.
Люстрація - це акт, який істотно обмежує права людини, потрібно ясно і чітко розуміти.
Між іншим, практика Європейського суду розглядає люстраційні справи саме в контексті кримінального переслідування. Тим не менш, в Україні ця практика, в основному, адміністративна і, безумовно, люстрація - це акт, який істотно обмежує права людини, потрібно ясно і чітко розуміти. Також потрібно ясно і чітко розуміти, що досить груба люстрація порушує один з основоположних принципів - заборона принципу колективної провини. Вона повинна бути виключно індивідуальна. Не можна колективно, тільки за те, що люди займають якусь певну посаду, їх масово з цієї посади звільняти. Тому я вважаю, що з огляду на ті стандарти, які є, враховуючи той досвід люстрації, який був у Чехії, Польщі, Угорщини та Балтійських країнах, ми намагалися прописати свій законопроект таким чином, щоб він не суперечив міжнародним стандартам і практиці Європейського суду.
Той варіант м'яких люстрації, який у нас задіяний, міг би бути прийнятним, оскільки якщо подивитися на це з іншого боку, то люстрація нашій країні необхідна. Необхідна також і відкладена люстрація колишніх співробітників і агентів КДБ, які працювали в радянський час. Приклад Росії дуже добре показує, до чого може скотитися держава, якщо вона перебуває під владою КДБ.
Тому сьогодні люстрація в нашій країні необхідна. А друга частина люстрації в нашій країні за 22 роки незалежності, склалася когорта українських чиновників, яка має якесь відношення до брутальних порушень прав людини, що приймає неправосудні рішення, якими переслідують людей з ідеологічних мотивів. Це і рішення про оперативну розробку, про арешт і тюремні затримання, це і судові вироки. Під час Євромайдану такі рішення писалися під копірку і були абсолютно однаковими. При цьому навіть плутали імена і прізвища засуджених.
Одна з найбільших проблем в Україні сьогодні - це зробити судову реформу так, щоб судді були незалежними.
І цілком зрозуміло бажання товариства провести очищення судової системи, оскільки одна з найбільших проблем в Україні сьогодні - це зробити судову реформу так, щоб судді були незалежними, щоб судова система була справедливою. Щоб була довіра до влади, і в той же час щоб вона не законсервувалася в такому варіанті, коли будуть прийматися рішення корупційного характеру за замовленням і на це не буде можливо ніяк вплинути. Тому найбільш одіозні судді теж повинні бути з цієї системи видалені.