Як влаштована психіка: основи науки, мозок і тіло, мислення й пам'ять, розвиток, особистість.
Біхевіоризм — напрям у психології, який вимагав вивчати не свідомість, а поведінку: те, що можна побачити й виміряти. У першій половині XX століття він панував в американській науці, згодом поступився когнітивній психології, але його методи працюють досі.
Дофамін — речовина, якою нервові клітини передають сигнали в ділянках мозку, що керують рухом, мотивацією й навчанням. «Гормоном задоволення» його називають неточно: дослідження пов'язують дофамін не з насолодою, а з бажанням і з навчанням на несподіванках.
Ефект Даннінга — Крюґера — закономірність у самооцінці: ті, хто погано впорався із завданням, зазвичай помітно переоцінюють свій результат, а найкращі трохи його недооцінюють. Описаний 1999 року; чи це властивість мислення, чи здебільшого статистика, науковці сперечаються досі.
Когнітивні упередження — систематичні й передбачувані помилки в судженнях, побічний наслідок простих правил, якими мислення заощаджує зусилля. Поняття запровадили Амос Тверскі й Деніел Канеман 1974 року; частина знаменитих ефектів надійно відтворюється, частина — ні.
Нарцисизм — риса особистості: переконаність у власній винятковості, відчуття, що тобі належить більше, ніж іншим, і потреба в захопленні. Вона є в кожного, більшою чи меншою мірою. Нарцисичний розлад особистості — окремий і рідкісний діагноз, який ставить лише фахівець.
Окситоцин — гормон, який виробляється в гіпоталамусі, керує переймами під час пологів і виділенням молока. Його називають «гормоном любові», але найвідоміші досліди про довіру й прив'язаність у людей не підтвердилися під час перевірки.
Перфекціонізм — це поєднання дуже високих вимог із надмірно суворою оцінкою себе. Дослідники розрізняють у ньому прагнення досконалості і страх недосконалості: перші пов'язані з кращими оцінками, другий — із вигоранням, тривогою і пригніченістю.
Серотонін — речовина, якою клітини передають сигнали в мозку, кишківнику й крові. «Гормоном щастя» його називають неточно: настрій — лише одна з його функцій, а уявлення про депресію як простий «брак серотоніну» дослідження не підтверджують.
Сон — це активний стан мозку, що складається з циклів повільного і швидкого сну. Коли ми спимо, визначають тиск сну і внутрішній годинник. Навіщо сон потрібен, наука пояснює кількома гіпотезами — від закріплення пам'яті до «прибирання» мозку.
Темперамент — вроджена основа вдачі: рухливість, сила емоцій, реакція на нове, здатність себе стримати. Холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік — давня типологія; сучасна наука описує темперамент шкалами, а не чотирма сортами людей.
Теорія прив'язаності пояснює, чому маленькій дитині потрібна близька доросла людина: поруч із нею безпечно, а від неї можна відходити й пізнавати світ. Ранні стосунки впливають на подальше життя, але як нахил, а не як вирок: зв'язки, знайдені в дослідженнях, помірні, а сама прив'язаність із часом змінюється.
Типи прив'язаності — звичні способи поводитися в близьких стосунках. Трьома типами спершу описали немовлят, 1987 року їх перенесли на дорослих. Дослідження показують, що це не окремі сорти людей, а ділянки на двох шкалах — тривоги й уникання, що тип змінюється і мало каже про майбутнє стосунків.
Увага — це відбір: із потоку звуків, образів і думок мозок бере в докладну обробку лише частину, а решту приглушує. Психологи вивчають, як працює цей відбір, що він пропускає і чому дві справи водночас майже завжди виходять гірше, ніж одна.
Класичне зумовлення — вид навчання, за якого сигнал, що раз у раз передує важливій події, сам починає викликати реакцію на неї. Так виникають умовні рефлекси. Сучасна наука бачить у цьому не «склеювання» двох подій, а навчання передбачати.